1.3.2026.

 От і весна! А ще стільки всього важливого, цікавого не зробив за зимнім регламентом…

 План робіт, незважаючи на весну за календарем, пишу собі ще за зимовим розкладом.  

Статистика пішла плавно в низ. Не до мене? Чи недостатньо для того прикладаю зусиль?

 Часопис добавив на сайт.

 Каталог зовсім трішки, та покращував.

 Фейсбук допомагає про ті покращення взнати  більшій кількості садоводів.

Подивитись до зимового щеплення на теплій стратифікації. Подивився, й відразу 5 ящиків пішло в сховище. На холод.

 Обхід. Весна? Весна!

Підготувати підщепу яблуні М9 Т337. Готово! Ще й маю 2.5 відра землі для майбутніх посадок рослин в контейнери.

 Вже не дуже зимове щеплення. Та продовжую. Зробив сьогодні яблуню м’ясочервону Бая Маріса.

 Та горобину Гранатну.

Була в мене сьогодні сильно розболілась голова. Тиск? Поміряв.Та не сказав би що катастрофа. Що ж так? Засіб для подолання болю сильно не допоміг.

 Кухня. Сьогодні вирішив харчуватися морською рибою тушаною в овочах з соусом томатно вишнево кабачковим. Й не прогадав. Зайшла.

 Домашній трав’яний чай маю собі запарити. А чим? Готової суміші вже немає. То я намішав в мисці глібокій з окремих запачів: Звіробій, тисячелистник, м’ята, кропива, цвіт кульбаби, клекачка периста, цвіт акації рожевої. Сушані малина, та яблука. Дві баночки начовп такої суміш на потім. Й прямо тепр 6 чашок запарив.

 Котельня попрацювала добре. В хаті тепло. Гаряча вода в бойлері є.

 Дешо добавляється в паливно енергетичному балансі деревини з небажаної в саду рослинності. Наступний опалювальний сезон має бути  не гіршим за поточний. А як він таким буде, якщо про це не подбати зараз?

 Про собаку сьогодні не забув. Зварив. Остудив. Погодував.

 Може на рекорд й не йду, та день відпрацював непогано, як на мою думку. Якби не гірще. До великого успіху дістатися можливо й дрібнеькими кроками. Варто лише не переставати йти. Йду.

 

2.3.2026.

 План на день пишу. Й далі намагаюсь тому плану слідувати.

 Статистика? А ще скромніща. Мало роблю для інформаційної підтримки Розсадника.

 Часопис добавив на сайт за день минулий.

 Каталог покращував. В самій меньшій частці.

Обробив товар: Айву японську Д5.

 Фейсбуку дещо більше вділив уваги. Тут пишу й про зроблене за день.

Кухня. салат.

 Залишки невикористаних підщеп назад в сховище маю віднести. Відніс. Ще пригодяться.

 Підготовити підщепу. Готую. Відрахував орієнтовно потрібну кількість. Відмив. Обрізав лишнє.

 Робити зимове щеплення. Погода ще дозволяє. Маю поспішати. Та мене хватило за день зробити лише щеплення плумкоту Апрісалі,

та яблуні м’ясочервоної Блуді Плагман.

 Й все.

 Нарізати живці вписав собі в план. Розпочав калину Бульденеж нарізати на живці для вкорінення.

 Й все. Знову боліла голова. Зміряв тиск. Не знайшов від нього залежності того болю. А що ж таке?

 Кухня.

Відварив каструльку курячих яєць.

 Запарив домашній трав’яний чай.

Приготував літній салат. Помідори, огірки, цибуля, морква, гарбуз, зеленушка, куряче яйце. Кисломолочний сир, сіль йодована. Оцет яблучний. Олія духм’яна. Смакувало...

Був перекус з відварених свинячих реберець. До чорного вінницького хліба.

 Ввечері був перекус з відвареного курячого м’яса, помідорів, вареного курячого яйця. Один салат менене щось не «гріє».

Зварив собаці їсти. На кісточках, й бульйоні з відварених реберець, його ячмінний куліш. Радий песик... Чекав з нетерпінням.

 Потратив час на ознайомлення з новинами. А вони не такі й вже погані. Мотлошим тили ворога. Аж гай шумить. А тут ще й, як в тому прислів’ї: «хорошії пірати, завжди ідуть в обхід.» З тилу Хуйлу зайшли Ізраїль, та США. Розпочали множити на нуль Іран. Важливого кремлівського союзника. Ну що, жаба, тобі стає все більш комфортно?!! Це лише початок!

 От день й минув. Ще один маленький крок до успіху. Пройшов я. Ще один не легкий крок зробила моя Україна. Крк до нашої Перемоги,  над проклятою Підаруссією. Слава Україні! Героям нашим СЛАВА! Саме вони роблять немислиме. Тримають стрій от вже которий рік перед переважаючими силами ворога. Та ж роблять!!! Наша перемога, це вже не якась далека нездійсненна мрія. Це реальність в якій ми  всі живем. Пермога вже твориться в цю мить. Кожну наступну мить.

 

3.3.2026.

 З ночі морозець. А в день зафіксував показання термометру в тіні

 План своєї денної активності написав. Розпочинаю його виконувати.

Першим пунктом є ознайомлення з статистикою рівня популярності сайту на Агробізі. Яка? Така собі. Потихеньку йде в низ. Чому? Вочевидь мало для того роблю.

 Часопис доопрацював, та добавив в публічний доступ на сайті.

 Каталог покращував. Мало й сьогодні. Та маленький крок зроболено в тому напрямку. Покращив 2 товари. Гібіскус сирійський, сіянці з насіння сортових гібіскусів в контейнерах Д5.

 Та бересклет (бруслина) Сільвер квін в контейнерах Д5.

 Фейсбук застосовую, як продовження інформаційного майданчика по освітленню публічному своїх скромних досягнень.

 Пов’язати в пучки живці калини Бульденеж, запакувати в вологу тирсу. Пов’язав. Запакував. Й на холод в сховище. Ні. Ящиик не повний. Тож почекає ще на наступну парію живців. Тоді повним й віднесу.

Готувати підщепи. Готово! Підготував. Обрізав, відмив від залишків ґрунту.

Зимове щеплення. Весною? Та так! Сніг ще не розтанув… Не важливо яке. Привив сьогодні декоративну яблуню Ола.

 Хотів щіплювати щей  з живці декоративну сливу Хесея. Не з моїм щастям. Живці мертві. Змерзли.

 То перетворюю цю прикру ситуацію в свою перевагу. Сніг на заливних грядках вже добряче присів. Я ще з ранку посипав туди доріжки попелом. До після обіду ще більш присів.

 То я нарізав пагонів жимолості їстиівнорї Німфа. Й порізав їх на живці. Попв’язав в пучки. Бірку під них виписав пластикову. З назвою, датою, вказав кількість загальну. От вам й математка. Щоб защіплював, то це мова навіть  не про 50 екземплярів. Меньше б вийшло одного сорту з тих живців. А живців на вкоріненя за один присяд вийшло десь біля 370 штук. Тепер ви розумієте які дещеві в мене саджанці щеплені в каталозі? Цінуйте!

 Ще партєйка підщепи М9 Т377 з грядки переїхала в котельню розмерзатися. Щеплення яблунь за зимовою технологією я ще не завершиив. А хочу. На весь запас тієї підщепи, як мінімум. Встигну? А побачу. Дорогу осилить, той що йде.

Кухня забезпечує мене енергією. Тож приготував собі поїсти курку з беконом в овочах та травах. Де всі овочі з сезонних закупів по найвигідніших мені цінах. А трави взалі, то «дикороси». Я за них нічого не платив.

Втікаю від домінуючої ролі грошей в моєму бюджеті, в забезпеченні свого якісного існування. Й це лише початок славних моїх справ. «Нафіг нужно скажем дружно»!!! Платити за послуги, чи товари, де в ціннику лише 5%, то вартість тієї послуги, чи товару. А все інше нав’язуване силоміць. Погодьтеся. Щоб проблему подолати, її спершу потрібно усвідомити. Я. Усвідомив. А ви усвідомлюєте? Що вас заставлять 95% свого часу, який ви витрачаєте на заробіток грошей для забезпечення свого існування, витрачати не на себе, а на «дядю». «Чудова» математика!

4.3.2026.

Спланував свій день. Розпочинаю його розмотувати за оремими пунктами в тому планування.

Заглянув в статистики популярності сайту, та сторінки і Фейсбуці. Оцінив показану мені ситуацію.

Доопрацював часопис.

З 9.00 їду в Турбів. Маю зробити важливий крок по скороченю моєї залежності від грошей. Навіть 2 кроки,

 Зазвичай я купував пластинки до свого глюкометра в Вінниці. На території ендокинологічної лікарні. З тим щоб відразу повірити їх на стаціонарному обладнанні. Адже партія від партії бреше по різному. Маю знати на сільки бреше, щоб вносити корективи в отримані показники. Тільки сьогодні мені зїздтити кожен раз в Вінницю, це обходиться в грошах по за межами всякого здорового глузду. Тож купив в Турбові пластинки до глюкометру. Та лише в Турбові за гроші не роблять аналізи в місцевій лабораторії. Маю спочатку приписатись до місцевого лікаря сімейної медицини. Потім він дає направлення в лабараторію. А я хіба проти? Це ще мінус з мого бюджету кожен раз, вже тепер, не 10, як було раніше, а 100 гривнь за наналіз. Й! Й + з державного бюджету всім задіяним, саме в Турбів будуть  перераховані необхідні кошти для того. Чудовий крок сьогодні роблю. Суспільно корисний. Пускаю гроші по малому колу. Які вже були покинули бюджет місцевої громади. То все й зробив, як задумав. Вже приписаний до місцевого сімейного лікаря. Необхідні аналізи здав. Результат маю. Поправка діє.

Тут же заїхав на Нову пошту, отримав посилку з живцями  для щеплення.

В магазині, що поряд, купив собі хліба, й насіння соняха очищеного. Пару пластикових ящиків. Нажаль більше не було.

 Далі розвідка. В 2х магазинах взнав ціни на комплектуючі матеріали для мого майбутньго пішкєуса (чікен тактора) для курей, що мають розпочати постачати мені курячі яйця.

 То вже просто ідея начинає бути  робочим планом. Тепер я розумію  приблзний бюджет.

Ще перестраховуюсь. Намагаюсь взнати ціни в третьому місці. Картина ще більш чітко вимальовується. Тепер справа за малим. Має розтанути весь сніг, де має працювати пішкєус заселений курми. А тане він темпом гарним. Маю зарорбити гроші на спорудження того пішкєуса, й самих курей мати за що купити. Й потім зробити робочий план, працюючим об’єктом, по забезпеченню себе не покупними яцями курячими. Ще мінус кожен раз в чекові з гастроному одна стрічка. Тікаємо від грошей. Й це потрібно було зробити ще вчора. Сьогодні цінники на заправці мене просто дивували. Це якись сюрр. Паливо з ціною в 40 копійок за літр, від сили, пропонують мені купити в районі вже цін не 50 гривень, а 70. Справді?!! Гроші втрачають свій сенс.

Добрався додому. Й все. Чомусь бажання щось робити  путнє в мене немає. Як поважна причина, голова болить. Але причини глибинніші. Не писаитиму про те.

 Зробив короткий обхід Розсадника. Оцінив ситуацію з танянням снігу.

Гарно добавляється сьогодні в загальний енергетичний баланс деревина з небажаної рослинності в саду. Що в свій час не продалось як крупномірний саджанець, тепер стає паливом. Нехай хоч так. Ресурс.

 Відпрацював денний цикл перетворення дров в тепло піролізний водогрійний котел.

 Організував собі перкус з відварених свинячих реберець.

 А з того, й щось перепадає песику. На кістках, й бульйоні зварив йому ячмінний куліш.

 Посилторг порадував. Пішли замовлення. Часом зовсім дрібнеькі. По 45 гривень одна посилка. Та нехай, й так. Це я намагаюсь втекти від грошей. Та ще не втік.

5.3.2026.

 Планчик на сьогодні маю собі написати. Ото як запланую свій день, то десь таким він й буде. Тут навіть  один психолог мені істину відкрив. Дуже корисно плапни для себе кожен раз писати. Спрааавдііі? То я на вірному шляху. Коли й дипломовані психологи так радять всім. Пишіть для себе плани. Й буде всім щастя.

Кухня. Тут все, й відразу. Все й відразу позакінчувалося.То що я себе буду голодом морити? Звісно ні.

Курка з беконом, й грибами в овочах, основною стравою буде на сьогодні.

 Майже десертні галушки до домашнього трав’яного чаю зварив. Попередньо змолов в муку сушані грушки, яблука, гарбузу, баклажани, цвіт акації рожевої. Крупи гречану, пшоняну, вівсяну, рис, льон, кунжут. В тісто вбив 4 курячих яйці. Додав соди, солі йодованої. Зерен соняха чищених всипав багатенько. Замішав тісто на кислому молоці. Перша дегустація каже, що вгадав з пропорціями. Й купи тримаються. Й смачно. Й так розумію, корисно. Й для організму. Й для гаманця.

 Сам трав’яний чай домашній запарив.

 Курячих яєць каструльку зварив.

 Змолов свою фірменну суміш спецій. Де звісно основний смак задає чорний гіркий перець горошком.

Собаці їсти зварив. Сьогодні його куліш ячмінний на кісточках багатий. Туди пішли від тих галушок вода, в якій вони варилися. Крохмал якийсь мені не свіжий, йому як за щастя буде. Грушки сушані, старі, зеленушка якась стара сушана. Я вже такої не їстиму, а песику вітаміни. Те, се. От й готово. Стигне.

Й все це за нічного тарифу на електрику. Таким чином конвертував в деяку економію грошей за рахунок використання електрики за нічним тарифом, в +, своє сьогоднішнє безсоння. Правда потім таки ще подрімав.

Ранішній обхід. Маю розуміти коли зима повнітю змінитьтся на весну не лише за календарем. В роцесі. Й доволі бодро.

Далі маю заготовити  живці для щеплення тих культур, що не встигаю привити за підходящої погоди для того. Закласти їх на зберігання в холодильник. Розпочав. Береза Юнгі. Ліщини декоративні, фундуки. На сьогодні хватить.

 Підготувати підщепи. Готую. Відмив від залишків ґрунту. Беру в роботу.

 Продовжити щеплення. Звіно! Останні деньки. Варто їх використати по максимуму. Зробив яблуню некоративну Ван Еселтіне.

Відтанцював по троянді Леонардо Давінчв. З причсланих мені любязно живців. Та маю сумніви. Схоже над нею попрацював мороз. Ніби камбій й живий. А серцевина коричнева. Ризикну. Звісно часу жаль.

 Нарізати  живці для подальшого вкорінення. Ще є що. Сніг сходить все стає доступним. Продовжив переробляти річні прирости жимолості їстивної Німфа. А ще + 25 живців готовими  до вкоріненя пов'язані в пучки очіують коли я їх висаджу в ящики зх митим піском.

 Якого я ще не купував навіть.

 А за що? Сьогодні ні одного нового замовлення не надійшло. От маю такі реалії.

Ще добавляється сьогодні деревини в загальний запас твердого палива, з небажаної порослі в саду. Тож наступний опалювальний сезон обіцяє бути в деякій мірі більш економним на витрату грошей для його реалізації.

Гроші стають все більше, й більше нічого не варті. Й це за умови, що кількість праці остається сталою, щоб їх заробити в тих же навіть  об’ємах, що й за старих цін. А за нових? Здорв’я хватить? Тож максимально замкнутий цикл ведення домашнього натурального господаства, шлях зовсім навіть не є поганим.

 Я не дипломований спеціаліст з економіки. Та все ж маю своє бачення, чому гроші втрачають свій сенс, як ціль  по їх зароблянню. Недолуга податкова політика тому є причиною. Що таке гроші? Це умовний еквівалент запропонованих в держававі всіма, й для всіх, товарів та послуг до обміну на інші товари та послуги. Чудово! Хороша ідея! Але далі втручається держава. Платіть на те все податки! А то я вас вб’ю!!! Не меньше, й не більше. Й вб’є. Й як тільки всі погоджуються платити податки, держава робить їх захмарно великими. Ну й що? Спитаєте. А те! Що не можливо взяти того, чого не існує. Гроші, це як від початку й було задумано, еіквівалент запропонованих товрів і послуг. Не більше. А от грошей на податки поки що не існує. Тож держава розпочинає еміссію тієї частини грошової маси, що потім відбере, як податки. Чистий тобі фальшивомонетник… Не знаходите? Все! круг замкнувася. Податки все більші. Бо пустих грошей ні на що не хватає. Додруковують  ще грошей… А фізичних можливостей  їх заробити з зрозумілих прчин в мене не стає вже. Коли ціни, в яких вартість самих послуг,  чи товарів вже лише 5%, чи меньше, є фізично недосяжними оплачувати їх своєю працею… Тож важливим є вчасно усвідомити безперспективність намагань їх заробляти, ті пусті для мене гроші. Й більшу частину свого робочого часу витрачти на пряме самозабезпечення. Скажіть, що я не правий в своїх висновках.

 6.3.2025.

Визначився що маю зробити сьогодня. Й то в письмовій формі. Так мені краще заходить власна думка.

Бігло оглянув ститистику. Маю ж знати загальний стан справ. Так би мовити, з висоти пташиного польоту.

 Добавив часопис до публічного огляду на сайті.

Ранішній обхід ще більше розширює поле зору моєї уяви. + корисна для здоров’я прогулянка.

Запакувати живці жимолості Німфа в тирсу. +. Зпакував. Та ящик не повний. Очікує на ще дозавантаження.

Підготувати підщепу яблуні. Землю в відра зібрати. Пригодиться.  Відмити залишки ґрунту. Лишнє пообрізати відразу. +. Зробив.

Робити щеплення  яблуні з живців з холодильника. Сорт яблуні Діскавері сьогодні защіпив.

 

Збирати насіння церцісу. Й схоже вчасно взявся. На одній гіллячці стручки вже почли розкриватися. Зібрав.

 На вечір нарізати пагонів того, що варто перерізати на живці. Дейція Распберрі сандей. Вже в вигляді живців.

Зрізав живці каштана рожевоквіткового для щеплення. Й заклав в холодильник для зберігання. Адже підщепа мені ще недоступна. Й по часові. Й фізично. Бо в льоду до цих пір.

Відчуваю на собі нетерплячість покупців. «КОООЛИИИ?!!». Пішов на грядки. Зробив їх фоторграфії. Дивіться самі, коли.

 

 Посилтог показав результат в вигляді двох скромних замовлень. Одне навіть оплатили. Друге, не поспішають. Десь поміж тексту спілкування пролетіло, ото як будете відправляти, десь тоді й оплатю. Як скажите. Геть спорити не буду. Я, завантажений роботою по горло й без того. А далі то як вже буде. Як вам те ще залишиться… Бо чому ж всі платять наперід. Щоб саме їм те дісталось, що вони замовили. А не комусь більш спритному. Такою є логіка рельної дійсності. Вона завжди такою була.

 Розпочав з стручків теребити насіння церцісу.

 

7.2.2026.

 Планування робочого дня мені допомагає. Тому й сьогодні йду за планом.

 Статистика?  Прагне йти в низ. Й тому є пояснення. Останнім часои значно меньше уваги привертаю садівничої спільноти.

Часопис за день минултй добавив на сайт.

Замовлення з живцями на папір. Є!  Підготувати. Підготував. Вже й поїхало з іншим в Турбів на Нову пошту попутньо.

Запакувати в вологу тирсу вчера нарізані живці дейції.  Готово. В холодному сховищі вони будуть  дочікуватися своєї черги на висадку в череночні ящики.

Підготувати підщепу. Готую. Є.

 Щіплювати.  Сьогодні переробив отримані за обміном живці аличово абрикосового гібриду Чорний принц.

Нарізати пагони з маточних рослин на живці. Так! Сніг вже місцями зовсім зійшов на маточних грядках. Тож сьогодні мав вільний доступ до спіреї японської Мерло грін,

Спіреї сливолистної Голд фаєр,

пухиреплідникка Дартс голд.

Далі перейшов на грядку з жимолостями їстивними. Бореаол б’юті.

Тайга,

вже в стані живців.

Зайнятися ДСЕС. З переводом  її на постійний струм.  От важкий на підйм. Ото лише електричний тестер підготував до роботи. Й все. Сам з себе дивуюся. Тож це ж моя, хоча й часткова, та енерго незалежність. Що може бути більш важливим сьогоді?!! Прив’язка до заробляння грошей ахово швидко втрачає свій сенс. Й навпаки. Саму енергію, в всіх її проявах, нам пропонують купувати по цінах, що саме меньше, це в 20 раз дорожче, ніж вона в дійсності коштує.

 Заготовити живці для щеплення. Каштан рожевий низький. Потім  Хеномеліси сортові. Є вільний доступ лише до одного сорту. З нього й нарізав живці для щеплення. Почекають в холодильнику свого зіркового часу.

 Повернувся до Тік-току. + 1 нове відео добавив. Очікую на результат. Довго думає. Тік ток, чи я, чи разом, десь дали збій. Відео на Тік тоці. Та його на моїй сторінці ви не побачите. Спроба випривати ситуацію лише з’їла мій час. Не з моєю квіліфікацією… Потім.

 Кухня. Маю щось їсти собі приготувати. То це не є проблемою. Мої запаси харчів ще значні. Без всякого походу в гастроном сьогодні. Першою стравою буде курка з беконом, й грибави в овочах й травах.

 Пити буду домашній трав’яний чай.

Щоб їжа на протязі дня не була одноманітною, відварив порцію свинячих реберець.  Може бути! Смакувало. Ти диви! Не сприймав м’ясо на кістаках, як м’ясо. Й от.

 Собака їстиме куліш ячмінний на кісточках з очистками овочевими. Перебитими блендепром до найдрібніщого стану.

З перешкодами  через лід, й сніг в окремих ще місцях, та в альтанці вже стоять декілька зкомплектованих замовлень.

Є нове замовлення. Відразу й оплатили.

 Відразу й хватило загальної суми на картці оплатити  за спожиту електрику.

 От лише, це в мене глюки? Чи це дуркує Енера вже ЗНОВУ!!! Рахунок був виставлений на 1800 гривень з чимись там. А коли я ініціював електроний платіж, то з мене зняло з картки 1900 гривеь, й знову, з чимось там… Коли ви наїстеся вже?!!!

8.3.2026.

 Дівчата! Аууу! Дівчааатааа. Мої поздоровлення всім! З Св’ятом весни. З вашим св’ятом! Ви й є наша весна. Здоров’я! Й удачі. Та такої, щоб того здоров’я хватило з тим всім справитися. В вільній щасливій Україні.

 План. Пишу собі план. Ой як допомагає! Спробуйте й ви. Сподобаєтесь тоді самі собі.

Статистика. А от вона сумна. В низ, й вниз. Й не дивно. Мало уваги став приділяти до популяризації в мережі Фейсбук до каталогу. А як відомо, «під лежачий камінь й вода не потече.»

 Часопис. Причесав. Як вмію. Вже на сайті. Вжечитала. Раз цю стрічку читаєте.

Кухня.  Закриваю те, що закінчилось. Десерт. Розігріте кисле молоко, варене куряче яйце. Сушина грушева, яблучна, гарбузова. Какао порошок. Насіння соняха очищене. Блендер. Готово! До того десерту варю варениці. В вигляді млинціів. Щоб швидше проварювалися. З муки гушевої, яблучної, гарбузової, кабачкової, баклажанової, пшоняної, ячмінної, гречаної. Це власного помолу в кавомолці. Й пшеничної муки з магазину. + цілі зерна соняха, сода, олія, 4 курячі яйці, сіль йодована. Й смачно, й корисно. Й бюджетненько. Адже значна частина інгрідієнтів не покупними є. Воюю зв кожну стічку в чекові з магазину. Й в мене те виходить!

Живці, раніше нарізані, в тирсу вологу запакував, й в сховище на хлод відніс. + 2 лопати снігу зверху на ящик.

 Далі нарізаю  живці жимолстей їстивних по сортах. Й також запаковую. В вологу тирсу. Й ховаю в сховище. До моменту висадки в ящики з піском. Якого ще й не купував. А гроші де?!!

ДСЕС. Домашня сонячна електростнція на 3 кіловати. Стоїть без діла. Інвертор задумчивим став. Грошей на ремонт немає. Не порядок! Має працювати хоча б на постійному струмі.  Шукаю пари від двох генеруючих полей сонячних батарей. Серед всіх інших проводів за різних схем підключення в різний час. Щоб мати на виході напругу 240 вольт. Першу пару знайшов швидко. Другу дещо довше шукав. Блуд вирішив зі мною погратися в жмурки. Та я його перехитрив. Таки знайшов. Добре! Порядок! Маємо 2 по 240 вольт на виході.

Роблю далі відповідні комунікації. Здавалося б що вже може бути поростіще. «Декілька дротиків до купи зкрутити…» Я то їх всі й посручував. Заізолював місця з'єднаня. До автомата під’єднав. Та щось вже занадто довго те робив. Аж до ночі. Вже з фонариком на лобі. Такий собі, пожирач часу. Чи навпаки? Час був пожирачем мене сьогодні. З якої сторони подивитися. Дивуюсь сам з себе. Та вже як є. Й знову. Не без пригоди. Я коли минулий раз налагоджував комунікацію з розподільчої скриньки в хату, від хати до сховища,  де стоять сонячні батареї, то від'єднав існуючі проводи від діючої мережі 220 вольт. Й знову їх з’єднав за потрібною мені схемою. Як мені здалось. Та помилково, не той провід, що йде в хату. А знову той що веде до лічильника, й далі в мережу. Чуть  не подав 220 вольт змінного струму на сонячні панелі помилково. Та добре, що коли зачищав ізоляцію, то відчув наявнсть  напруги в проводах рукою. Окреме диво. 240 вольт. Голою рукою. А мне лише пощіпало легенько, легенько, як від 4.5 вольтової батарейки. Оце маю електричний опір шкіри…

 Та що я? От мій покійний дядько Едік... За фахом електрик по мережах малого струму. Так натренирував своє тіло, що коли перевіряв одного разу наявність 220 вольт в тимчасовій ЛЕП, слинив пальці. Не помогло. Ще раз. Не відчуває 200 вольт. То він роззувся, зняв шкарпетку. П'ятою зробив собі "землю", й лише тоді з впевненістю сказав, наруга є в мережі. Шукаємо далі. Це не є причиною збою в роботі... Як вам?!!

Тексти замовлень на папір пренести, що є на тепер оплаченими. Мав. Та час  весь виртратив на інше. Й не жалкую. Ще встигну.

 Підготовка замовлень. Ні. З ночі заморозок. Гарний! Ще місцями сніг, та лід на грядках, в прикопі. Й на ніч калюжки з водою  знову вкриваються стрілочками  з льоду. Не з нашим щастям.

 Дещо більше, ніж за минулі дні, налагодив активнсть в Фейсбуці. Має те принести свій результат.

Намагався взнати новини. Не легко. Блогосфера майже вся з імітатороів складається. Як не переказ вже давно не новин. То "аналітика" на 45 хвилин. В тому, що воно саме, лика не в'же. Дупля не відбиває... Й туди ж. В "аналітики". Мовчи, бідооо. Просто чиста маніпулятивна брехня. Й таких хватає. ІПСО, це на сьогодні, сама ефективна зброя нашого ворга. Адже без віри в Перемогу, в свого верховного головнокомандувача. В ЗСУ, В Україну, в самих себе, ми стаємо разів, так, в 60 слабшими кожен, за самих себе. Й все ж. Про щось взнав. Гарно лупимо тили ворога. По наростаючій тенденції. Добре! Саме це й є шляхом до нашої Перемоги, якщо ви зрозуміли. Війна в Ірані нам в поміч. Незважаючи на негативні попутні наслідки з більшими тимчасово цінами на енергоносії. Не скажіть! Не скажіть! Формула, "хороші пірати, завжди йдуть в обхід", ще й яка робоча. От побачите. Хуйлу, клямка.

9.3.2026.

 План. З ранку має бути написаний план.

 Сніданок готую. Простий. Та зі змістом. Щоб мені було корисно. Розморозив порцію помідор. Почистив одне куряче яйце. З’їв. Зварив порцію свинячих реберець. Хліба пів окрайця. Й лише потім  йде десерт з вареницями,  й домашнім трав’яним чаєм. Направляю енерію в правильне русло свого огранізму коротеньким  фізичним навантаженням. 5 хвилин.

Окинув оком показники статистики. А пішла в +. Вчера попрацював. Сьогодні є результат. Ні. Це примітивне бачення, й трактування. Працювати гарно потрібно постійно. Круглий рік. Та радію й такому. Самомотивація  це наше все.

 Посилторг з ранку дав 2 нових замовлення. Підтвердив. Одне вже й оплатили. Дякую!

 Пробний пуск ДСЕС на постійном струмі. Саме й ранок сонячний. Гріх не скористатись ресурсом. Працює! Маю освітлення. Варто попрацювти з більш потужними споживачами. Знайшов свої недоопрацювання в тому. Та на сьогодні все.

 Кіно про церціс доробити . Й запустити  в мережу Фейсбуку. Так сме й зробив. Вже можите дивитися.   

Нарізати живці. Скоро з’явиться листя. Й на тому буде все. Тож берусь. Сьогодні це форзиція Кумсон.

 За доступності підщеп каштану та медвежого горіха почати їх щіплювати. Першим спробував взяти сіянці каштану. Ура! Лід розтанув. Тож привив 2 види рожевоквіткового каштану.

  Такий.

   й такий.

 Робити замовлення вписав чсобі в план. Не просто це. Підряд ще не все доступно. Є ще місцями сніг. Є лід. Але те, що вже відтаяло, те потихенько комплектується. Сезон «Весна 2026» посилторгу відкритий.

Покуховарив ввечері. Курку з беконом, й грибами в овочах, й травах собі поїсти приготував.

 Курячих яєць каструльку відварив.

 Домашній трав’яний чай запарив. Порядок!

 Поактивничав в Фейсбуці ще. Привертаючи увагу до каталогу з моїми пропозиціями.

 

10.3.2026.

Оце так час летить! Ось лишень розпочалася весна… Ось тільки що. Й вже десяте березня. Це вже не «лише ось розпоччалась». Це вже весна на всю силу.

 План. Який в мене буде на сьогодні план?

Статистика? А так гарненько пішла вверх за вчера. Більшому числу садоводів зміг повернути їх увагу до нашого сайту. Що є дуже добре.

 Вже часопис на сайті. Доступний для ознайомлення.

Працюю в каталозі. Покращив якість інформації про:

Пухиреплідник Леді ін ред 0.5.

 Та що до Піраканти Оранж глов. Сіянці в контейнерах д.5.

Та маю окрім віртуального простору робити щось й матеріальне. Що?

 Спочатку гляну на стан зимового щеплення яке перебуває в режимі теплої стратифікації. Відібрав такі, що терміново маю перемістити в холодне сховище до моменту їх пересадки в контейнери.  Відніс.

Нарізав пагонів спіреї середьої Ерц шмідт. Далі ріжу їх на живці.

Спірея Ніпорнська Сноу моунд.

Нарізав живців гортензії волотистої Єрлі сенсейшн.

 Актинідія коломікта.

Пухиреплідник Литл джокер.

Форзиція Гололден таймс.

Напевне варто максимально докласти зусиль що до нарізки живців для подальшого вкорінення. Адже як тільки відросте листя, все. Період вкорінення здерев’яенілими живцями пройшов.

Конкурує за мій час вже не зимове, та щеплення. За технолоргією зимового щеплення. На медвежому горісі защіпив фундук Зорянський.

 Готувати  замовлення. Все ще не підряд. В порядку чеги. Місцями на заваді ше стоїть лід й сніг. Та дещо й в цій роботі є таки незначні просування. Правда лишень до моменту виставлених на площадку замовлень. Пакувати ще не можна. В контейнерах лід. Нехай розстане. Лишня волога стече. Лише тоді.

Злегка. Лише поки що злегка розпочато наведення ладу  в теплиці №2. А там за раз все й не оббігти. Тож, то є сама вірна тактика для вирішення, ніби непідйомних задач. Маленькими кроками. Головне не зупинятися.

Маленьке кіно. Запланував для себе, сьогодні візняти. Коли… Вже темніло, як я теоретично мав би час на те.

 Кухня. Запас чашок з запареним домашнім трав’яним чаєм, поповнив новими п’ятьма чашками свіжозапареного домашнього трав’яного чаю. Має бути в мене постійно в вільному доступі.

А все. Ще одна баночка трав’яно-квіткової суміші сьогодні була мною використана до дна. Мені подобається! Ще одна стрічка в чекові з продуктового магазину не з ‘явилася на Світ. Тікаю ві витрачання свого робочого часу від заробляння грошей для забезпеченя власного харчування. Спираючись думкою на той факт, що часто густо, лише 5 % від ціни в гастрономі, то заробітки того, хто ті харчі виростив. А 95% кому й за що я тоді платю кожен раз? Ага?!!

 Собаку погодував його ячмінним кулішем на кісточакх звареному на бульйоні в якому варились свинячі реберця. Він в мене не голодує.

 Тут в Фейсбуці  піднявся хай. Стосовно собак на прив’язі. От мій, на прив’язі. То сьогодні поїв. Гарно поїв. Ситно. Смачно. А не буде він на прив’язі, не просто не їстиме, його ще б цуценям маленьким сліпим втопили б. Уявили в своїй переповненій гуманізмом ті останні конвульсії маленького беззахистного створіннячка?!! То в чому тут є «гуманізм» тих осіб з відхиленнями в їх психічному здоров’ї? Га питаю? Якось дивіться на проблему з верху. Ширше. На всю, й відразу. А ви не на пр в’язі зараз? Кожен на своїй прив’язі. Але це дає можливість мати кожному свій кусок хліба. Такою є реалність. Такою є моє її баченння. Й не варто ламати  щось за ради "високих" цілей. Буде лише біда. Й нічого більше. Там одна раняна в голву, написала. Сідай сам  на цеп й охороняй. Ти, убоге, навіть  не підозрюєш якого демона випускаш. А от візьму, й «сяду на цеп». Як того вимагвє «суспілна думка». Що далі? Собачка мій, чи загине відразу, чи дуже скоро… Бо я його в той же день перестану годувати. А чи хтось захоче? Чи матиме таку можливість? Й це ще «пил». От далі гірше. Собака на цепу. Але психологічно вже є загрозою зловмисникам. От така є людська психологія. Й їх немає. Як не дивно. Теж мені загрозу власному життю знайшли. Але це працює. Не стає між нами собаки… Є лише я, й зловмисники. Й мій автомат… Ну що, великі моралісти, гуманісти? Ви думаєте, що я наважуся ризикнути когось брати в полон? Як там, з цього момету, ваша біблія поживає з її заповідями? Це ви. Це все ви. Це ви цього демона смерті випускаєте. Не раджу.

 

11.3.2026.

Написав, що маю робити сьогодні. Десь дисциплінує потім на протязі дня.

 Статистикоє цікавлюсь з самго почтку. Дещо гвра за позавчера. Та на рівні оцінки добре.

Часопис дописав. Й добавив на сайт. Забезпечую фотографіями того, про що веду мову.

 В Фейсбук посилання на часопис даю.

Обхід. Колртотенький зробив. Та вже весна на всю!

Відзняв коротеньке кіно про весну на Розсаднику.

В 11.00 на Турбів. Як залановано, так й роблю.

Зкупився. Першою справою дав виторгу аптеці. Далі пройшовся по харчах. Саме елементарне. Хліб, курячі яйця, оселедець матіс, крупи гречка зелена, та вівсянка, какао прошок. Догорезний він став зараз. Чи варто надалі купувати? Така безвихідь? Цей раз ще купив. Насіння гарбуза чищене. Кунжут. Чіа. Щось ще? Ні. Здається це й все. А більше й не потрбно. Вдома запаси заготовлені з минулого року ще значні. Тож є чим комбінувати свій харчовий раціон.

 Зловив глюк з сімейною медициною. Їхав в Турбів й через це. Куди?!! Коли мені сказалии, що чекають до 11.00. А я в 11.0 лише виїав з дому. Блуд взяв точно. Заблудився в часові.

 Й ще олдин глюк. Це мав купити бензину до подрібнювача гілляк. Та каністри не взяв. Це вже багато, як на один день.

 Та все ж рахую свою поїздку доволі вдалою.

По приїзду швидкий обід оселедцем матіс в олії, та оцеті яблучному з цибулею. Я то його з’їв, той оселедець. Не викинув. Та великого задоволення не отримав. Щось не те мені продали, на що був розраховував. Що соеледець, це я розумію. А що саме матіс, то якось не дуже. Навіщо так робити? Другого ж разу не буде. Дивні люди. Там черг, й так небуло вже давно. Вочевидь не один я такий «хитрий». Заробляти гроші на власне харчування то довгий шлях. Коротше самому займатись виробництвом своїх харчів. Гроші втачають сенс. Й не зробіть хибні висновки. Побачивши в мені якогось українофоба. Ні. Це тенденція загально світова. Навіть не ті «європейські цінності», які часом варто обходити десятою дорогою. Дивіться ширше. Селяві. Отак й живем. А не хочите, пашіть, раз так в 20 більше, на те, щоб мати теж саме, що маю я з свого домашнього натурального господатства кожен раз в своїй тарілці.

 Нарізаю живці для вкорінення. Встиг зібрати врожай пагонів з спіреї японської Голд флейм,

 Пухиреплідника Ред барон.

 Гортензії волотистої Лаймлайт.

 Мало… Дуже мало. Та вище через себе не стрибнеш. Ото на стільки мене й хватило.

 Зате дещо просунулась справа з підготовкою замовлення до відпраки. Й це добре. Бо ще не масово. Та люди вже попитують, «коли»? Працюю. Живий. Коли відправлю . №№ ТТНки прочитаєте в Вайбері своєму.

 А посилторг підкидає нові замовлення. Не багато. Зовсім не багато. Та були й сьогодні. А я десь й радий, що не багато йде зараз замовлень. Варто спочатку відпрацювати зимові борги.

 Зимове щеплення на медвежий горіх. Заплаанував. Та чомучсь вже на цю роботу натхнення в мене не хватило. Це через поїздку? Може.

Вивчити питання по розвантаженню сховища від зимових посадок в контейнери Д5 та 0.5л. Так. Вже дещо можна переміщати  на двір. На грядки. Перше місце піддивився для того. Але зтемніло раніше, ніж я б міг розпочати цю роботу.

Проблема взнати новини. Шахраїв убогих від блогосфери просто косяками Ютюб мені підсовує. Ця якась біда просто. Замість  новин, товчуть воду в ступі. Торують своїми найгіршими сторонами, як чимось, ніби для мене ексклюзивним. З якого дива я ваші недоліки фізичні й в вихованні, маю сприймати за якийсь мені цікавий хайп. То мені бридко. Схаменіться. Й все ж. Щось тай взнаю. А ми гарнеько так взялись за Підаруссію. От вже гарно сазав поет . … «Дивіться, суки, обережно!!! Вас вовча зграя розірве»… На шамитки!!! На дрібнесенькі шматки. Вилітають  цілі заводи, вороже ПВО пачками, склади… Все що було нажите непосильною працею за цілі десятиліття. Ой туприле ж ти створіннячко. Фейєрверк розміром з Підаруссію. Двіжуха, махуйло ти кончене, кажеш, тобі потрібна була для повного щастя? А потанцювати на розжареній сковорідці сам не пробував. Ото буде тобі персональний двіж. Нічого! Нічого! Це розпочалась лише вступна часитина «мармезонського балету». Вангую, далі буде лише цікавіще.

12.3.2602.

 План склав. Тепер давай його втілювати в життя.

Статистика? Різко в мінус. Таке життя. Геть  не турбуюсь. Роботи й без того вагон.

Часопис. Вже на сайті.

Правити каталог. Часу й натхнення хватає на один товар. Чубушник Каролінка 0.5л.

Про що зробив, відразу розказую в Фейсбуці. https://www.facebook.com/profile.php?id=100003564036431 

Посилторг. Одне замовлення з ранку. Обробив. Вже й заплатили. Беру в роботу, по крайній мірі на папір.

Обхід. Так, погода дозволяє вже. Тож буду кожен свій ранок на дворі розпочинати з обходу.

Живці допакувати в ящик, занести в сховище на холод. Готово.

Нарізати живців хеномелісу в холодильник. Зробив. Тепер більший шанс, що я таки вспію защепити сортовий хеномеліс.

Черенкувати. Мені в поміч кожного ранку гарний заморозок. Ще листя не росте. Тож за сьогодні встиг перерізати на живці  прирости з Спіреї Кантрі ред.

Пухиреплідника Леді ін ред.

Пухиреплідника Андре.

Спіреї Фребеля. (Фробелі).

Спіреї Єнторні Ватерер.

Дейції Пінк пом-пом.

 Далі ділю робочий час дня,  й для посівів з того насіння, що в сховищі зимувало на стратифікації. Азіміна з сорту Санфлауер.

 Каштан їстівний. З покупного насіння. Й вчасно спохватився. Вже розпочав проростати. Кільчится, точніше сказати.

Сьогодні розпочав вивозити зі сховища розсаджені за зиму в контейнери Д5 та 0.5л рослини. 3 ходки садовою тачкою. Зважаючи на мою спину, непоганий навіть вийшов старт.

 Зимове щеплення. Це вже на вечір. Фндук сорту Грандіозний.

 Підготовка замовлень. Так, гарненько добавилось вже укомплектованих замовлень на дворі. Та маю доробити до повного завантаження машини. Сьогодні транспорті витрати  здатні зробити збитковою  будь яку справу. А я цього не хочу. Все має бути в плюсі.

 Навіть дещо  наведено порядків в теплиці №2. Ящики з розпроданих рослин, та з покійниками вибираються з грядок на прохід. Стає зрозумілішим мені реальний резерв вільного місця.

 Що сказати? Робочий день був сьогодні доволі продуктивним. Якби хоч кожен раз по стільки.

 

13.3.2026.

 План першочергових робіт на день написав.

Кухня. З самого ранку. Адже немає з вечора запареного ДТЧ. Закип’ятив чайник води. Запарив домашній збірний трав’яний чай. Відразу 6 чашок. Щоб було мені пити  на протязі дня. Чим й відразу мінуснув  стільки ж стрічок з чеку в гастрономі. А скільки? Не підскажите? В що вам обходиться кожна куплена чашка чаю. Чи кави, сьогодні? Я давно вже не орієнтуюсь в тих цінах. Та догадуюсь, що сумарний річний чек є чималеньким.

 Яйця. Закінчились варені яйця. Зварив каструльку. Гарне білкове доповнення до мого денного раціону. Хоч до перших страв. Хоч в десертах. Так. Задоволення не з дешевих. Це ми попадаємо в психологічну ловушку рахуючи вартість покупних яєць в штуках. А зважте те яєчко. Переведіть  його ціну в кілограми, то побачите, що це ціна м’яса теперішня. «Халяви» немає.

Статистка? А дещо пішла в +. Дивно. Я для того напередодні не робив нічого. То може загальні напрацювання розпочинають вже працювати на популярність сайту? Схоже.

  В часопис перетворив текст плану на день за минулу добу. Вже на сайті.

Запакувати щеплений фундук в вологу тирсу й поставити на теплу стратифікацію.  Є. Готово.

 Нарізати живці. Може смородини. Так, варто поспішити. Поки листя не з’явилося. Перерізав на живці всі річні прирости на чорній смородині. Поставив в воду на вкорінення.

Підготувати посівні ящики на вільних місцях в вкопаній теплиці. Підготував. Використавши  ті ящики, з яких я використав пісок на присипання попередніх посівів.

 Й відразу засівати їх насінням зі сховища. Де вони на стратифікації зимували. Роблю. Сьогодні висіяв насіння яблуні декоративної плакучої червоно плідної. Й як те все зійде, то це скоріше буде мій старт в власному виробництві насіннєвої підщепи для яблунь. Не вірю. Що в мене її стільки розкуплять як декор.

 Вивіяв насіння сірогоо горіха.

 Чорного горіха. «Висіяв». Та скоріше, розклав поштучно рядочками.

 Вивозити новоселів зі сховища на контейнерну ділянку в теплиці №2. Мульчувати відразу тирсою. Мене хватило на 3 садових тачки по 4 ящики. Вже стоять на грядці в кінці теплиці №2. Каркас якої літом слугує опорою для притінюючої сітки.

Підготовка замовлень. Так. Розсадник розсадником, а є ще й посилторг. Тож варто вділити часу й зусиль й для цієї роботи.

 Частину з того, що підготовлено до відправки вже й запаковано. Сьогодні відбулась перша відправка за весняним регламентом. Правда скоріше попутна. Головна ціль поїздки в Турбів, це привезти пакувального картону.

 Й вдало! Та ціна не радує. Тепер «безкоштовні» коробки для «безкоштовного» пакування подорожчали на 50%, проти ціни минулого року. Й що це має бути? Я, як підніму ціну на 50% , то на тому посилторг, й застигне. Вклякне.

 Навіть не знаю. Звісно я не збираюсь відмовлятися від своєї колекції рослин. Це моє «хобі». Сенс життя. Та перенапрягатися в зароблянні грошей за ради  покриття ними  своїх базових потреб, те втрачає всякий математичний сенс. Життя мене все більше заставляє дивитися в бік домашнього натурального господарства. Й ця думка вже базується не на пустому місці. «Теорії». В списку домашніх заготовок зроблених мною в минулому році на зиму, остання стрічка була під № 38. Й це я ще залінувався туди все вписати, з того, що підготував собі для успішного подолання зими. А гарненько навіть пройшов цю зиму. Ось весну проходжу з багатим,  смачним, корисним меню. Якби все те за одні гроші купував, та ще й по сезонних зимових цінах… То чеки з магазину були б може й ще коротші. Але не через те, що купувати мені все те не було потреби. А через те, що не було б просто за що. Заробітки то цією зимою були чи не самі скромні за останніх 30 років. Цікаві часи настають. Й я бачу це, не як якісь непереборні негаразди. Ні! Навіщо?!! Тут відкривається неоране поле для реалізації нових дуже цікавих можливостей. Максимально без залучення грошей. 5% від ціни отриманої виробником? Й мені 95% від  ціни в чекові, як доплату за право користуватися тими наданими вами мені благами? Справді? Сприйму як жарт. А маю право вибору? То я вибираю лише посміятися над такими пропозиціями. Чомусь думаю так собі... Що в списку  домашніх заготовок на наступну зиму тих стрічок буде вже не 38+, а куди більше. Й номер  номеру буде різнь. Багато з того було, як експеримент. Проба. Тепер знаю. Експеримент був вдалим. Дуже вдалим! Готуватимусь в більших об’ємах по самих вдалих моїх експериментах.

 Правити  каталог. Все розпродане з продажу видаляти. Вже пішли такі. Правлю. Видаляю продане з продажу.

 На вечір беру собі для щеплення на медвежий горіх з холодильника живці ліщини декоративної плакучої. Привив. В парафін повмокав.

 №№ ТТНок покупцям сповістив.

Зазвичай, як роблю щось в кімнаті, слухаю новини. Та Ютуб мені таку божевільну маячню підсовує в стрічку новин, Замість дійсно новин, що краще слухатиму музику.

 

14.3.2025.

План. Ранок розпочинається з плану.

 Статистика? Дивно! Я нічого вчора,  й останні дні, суттєвого для того нічого путнього не зробив. А кількість відвідувачів сайту різко зросла.

Кухня. А моя індукційна плитка, сказала, «все». Й померла. Добре що на підхваті стоїть мікрохвильова пічка. Виручила в цей раз мене.

Дивлюсь до електроплитки, в якої я вбив постійним струмом з сонячних панелей регулятор. Так просто! Там все на фішках. Вийняв, вставив. Й плитка запрацювала напряму без регулятора потужності.

 Побіг до сонячних панелей розвернув їх на ранішнє Сонце.

В 7.46 Поставив менше, ніж пів чайника води на електроплитку. Зроблю перший свій десерт на альтернативній енергії. Це як вода закипить. Відміряю час, за скільки. Адже Сонце лише піднімається від горизонту. Й ще  світить мені через крону високих дерев.

 Цікавлюсь процесом. Пішов, подивився. Нагрівальний елемент електроплитки тьмяно, та відсвічує темно вишневим кольором. Тож процес кип’ятіння води в чайнику розпочато. Добре!

 Чого сидимо? На що очікуємо?!! Біжу готувати інші інгредієнти того десерту. На одному окропі його не приготуєш… В чашу блендера поклав 1 варене яйце, порцію кисломолочного сиру. Кусочок розмороженої гарбузи, по пучці сушини яблучної, грушевої. Всипав зовсім по трішки насіння кунжуту, чіа, гарбуза, соняха, льону. Й багато какао порошку. Дорогезнииий! Проти цін на інші покупні продукти… Та не пожалів. Як десерт має бути шоколадний, то нехай, й буде шоколадний. А не лише підмальований в шоколадний колір. Але кожен раз купувати той какао порошок мій бюджет мене спитає, чи доцільно. Багато ще чим цікавим можна підсмачувати страви домашнього приготування.

 8.03. Засвистів чайник. Вода закипіла. 17 хвилин роботи одно кіловатної плитки на ранішньому Сонці хватило, щоб закипіло пів чайника води. Рахую, це є непоганий результат.

Залив окропом в чаші блендеру все, що скоро стане десертом. Й пішов записувати побачене.  Нехай розмокає. Далі блендер. Вжииик. Й десерт готовий.

 А в мене залишилась всього одна чашка запареного домашнього трав’яного чаю. То тепер ставлю повний чайник води на електроплитку. Закипить, запарю ДТЧ. Щоб не входити в день без домашнього трав’яного чаю мені сьогодні. Можу! Тай маю.

 Перший перекус з, це «домашній» хліб з турбівського магазину «Україна». Підігрітий в мікрохвильовці. Що покращило, й так не поганий його смак. Й десерт шоколадний, до домашнього трав’яного чаю. А нічого так! Мені зайшло. Таки десерт.

 Ну й щоб, як говориться, на одному диханні, відразу на працюючу від Сонця електроплитку ставлю варитися їсти собаці. І це вже по дорослому. В собаки каструля, з нас двох, сама більша. Десь напевне десь літрів на 5.

Кості з вчора відварених реберець. З них же бульйон. Помив туди ж велику сковороду з вчорашнього овочевого рагу з м’ясом, беконом й грибами. Такі, навіть добре жирненькі помийки вийшли. Добавив сушених грушок. З тієї банки, де була завелась міль. Я з м’ясом не з’їм  вже її. А песику буде в самий раз. Вже доварюю 3х літрову банку грушок собаці своєму. Вітаміни… Лише закипить, всипаю ячмінну крупу. Далі під контролем неусипним, щоб не збігло.

 От вимикати електроплитку на постійному струмі маю по хитрому. Спочатку розверну сонячні панелі від Сонця. Потім з розетки. Щоб електродугою великого струму не спалити  контактні пари.

Є підказана ідея, вимикачем  застосувати 3х фазний автомат під’єднаний на один дріт тричі послідовно. На не купив поки що такого.

9.14. Каструля з собачим варивом вже добре й довгенько кипить. Пішов до сонячних панелей. Розвернув їх від Сонця. То це ще й є регулятором потужності електроплитки. Так собачий куліш на малому вогні може домлівати. Хоча мої опасіння, що все бурно позбігає, як ставалось на індукційні плитці, не оправдались. По перше 1 кіловат, а не 1.8. Й не все в дно каструлі, як робила з енергією індукційна плитка. А у всі сторони від нагрівального елементу… Тож, й чужі недоліки можливо використовувати за свою перевагу.

 От, й за лише ранок сонячний, я програму мінімум на своїй кухні на соня.

Важкий я на підйом. Це потрібно було вийти з ладу індукційній плитці, щоб перестати платити за електроенергію, яку та плитка споживала… А по інакшому було не можна?

 Обхід. Зробив обхід.

 Запакувати в тирсу вчорашнє зимове щеплення. Й віднести на теплу стратифікацію. Зробив.

 Пошукати, що ще перерізати маю сьогодні на живці. Знайшов.

 Різати. Потім в вологу тирсу, й в холодне сховище. Сьогодні це: Вейгела Румба.

Спірея Альбіфлора.

Актинідія коломікта.

 Вивозити зі сховища ящики з рослинами в теплицю №2.  . Що там  зимували. Відразу мульчувати тирсою. Так менше пересихатимуть під прямим сонячним світлом. Я себе знаю. Потім до того руки в мене не дійдуть. Зате відбирати покійників засохших з грядок, нікуди не дінешся… То для чого до того доводити? От сьогодні й звільнив сховище від всіх новоселів в контейнерах д5 та 0.5л.

 Готувати ящики під посів насіннів зі стратифікації. Мене хватило лише на 2. Але й те є добре.

 Далі відпрацював приємний самовивіз. Для приємних людей. Дякую вам!

 Сіяти вже не було коли.

 Готувати замовлення. Ні. Поки що варто запакувати, те, що вже підготовлено. Й відправити, як по швидше. Що й сталося. Посилки поїхали. №№ ТТНок сповістив покупцям.

А домашня сонячна електростанція все працює. Приготував собі поїсти курку з беконом, й грибами в овочах. На електроплитці. Нічого! Справилась з великою сковородою аж навіть запросто.

Рецепт "все що є". Курка. Бекон, маслята. З  овочів: Капуста, помідори, солодкий болгарський перець, кабачки, цибуля. Соус з гарбузи, й помідорів, з йодованою сіллю, та спеціями. Підкислювачем сьогодні попрпцювала порція ягід ожини. Й непогано попрацюваля я вас скажу!

 На протязі дня міняв тричі положення сонячних панелей в просторі. Чим розширив час ефективної генерації постійного електричного струму собі.

 Відповідно, з ранку вони дивилися на схід. В обід поставив рівно, як зараз на фото. На вечір, розвернув на захід.

Підключив й бойлер до постійного струму. Є підігріта вода. Для побутових потреб в мене. Тож сьогодні отримав значний сегмент своєї енергонезалежності.

 Посилторг. Були розмови про рослини. Були нові замовлення. Підтвердив. Проконсультував. Хтось вже й заплатив.

 Це добре. Бо виявив недоліки в електроживленні постійним струмом. Варто замінити на більш надійні, як мінімум, одну розетку, й одну вилку. Вже й куплені. Взавтра поміняю.

 Робив фотографії. Застосовую їх за призначенням. Ілюструю ними свої розповіді.

 

15.3.2026.

З ночі заморозок. Й це добре. Я нікуди не спішу.

 План.

 Аналітика? Дивує! Ще більше відвідувачів було вчора на сайті. Це як по тій формулі: Спочатку ви працюєте на авторитет. Потім авторитет починає працювати на вас.

 Й дійсно, статистика конвертується в математику. Були нові замовлення. Підтвердив. Надав необхідні консультації. Хтось вже й заплатив. Хтось пообіцяв в найближчий час заплатити

Вчора виявив ряд негараздів при користуванні постійним струмом в побуті. То сьогодні ці недоліки виправляю. Замінив одну розетку. Одну вилку. Й в одному місці покращив контакти. Й збільшив переріз дроту вдвічі , що веде до електроплитки.

 Старт! Все працює. Ранішня кухня. Зварив каструльку курячих яєць. Поставив кип’ятити чайник води. Тим часом в чашки понасипав заварки домашнього трав’яного чаю. В чашу блендера відміряв все необхідне для приготування десерту. В собачу каструлю поклав порцію кісток. Й залив водою. От вже й черга до електроплитки вистроїлась. Й ні копійки Енері за це все не буде заплачене за сьогодні. А я так розумію енергетичні переплати в нас чималенькі. Напевне, як й  в випадку, що з тими цінами на продукти харчування в торгових мережах. 5 % шахтарям, що нарубали того вугілля, яке пішло на отримання електроенергії. Й + 95% до ціни електрики, що б я вже тією електроенергією міг закип’ятити собі чайник води… Як то був казав Попадопало в тому старому радянському фільмі, «я себе не обділив»? Люди… Маємо клепку в голові? По стільки кожен раз переплачувати.

 Вода в чайнику закипіла. Залив окропом заварку. Хватило залити й все приготовлене для десерту.

 На електроплитку стає каструля з обідом для собаки. Й доволі швидко вже є що Графу сьогодні поїсти.

 Добре, про побут свій подав. Маю робити роботу далі.

Різати живці. Вписав собі в план. Й дійсно. Вейгела Сплендід.

Вейгела Танго.

 Та спірея Манон вже розпочали свій шлях до розмноження  вкоріненням здерев’янілих живців.

 Нарізані живці ховати в вологу тирсу, й заносити на холод в сховище. Регулярно те роблю.

 Сіяти насіння що є зараз на стратифікації. Ото ті 2 посівні ящики , що вчора підготував, сьогодні використав для посіву в них насіння Гінкго білоба. Хочу надіятись що все буде добре.

Готувати  замовлення оплачені до відправки. Це важлива робота. Віддавати борги. Гроші то вже за ті замовлення проїдені. Й готувались… До рівня їх комплектації. Пакуватись будуть перед самою відправкою. Та не багато. Щось, чим ближче до вечора, тим  гірше ставав себе почувати. А через силу  заставляти себе працювати, то є мені недобре. В якийсь момент часу тієї сили може не хватити ні на що. Й що тоді? В вишеньки? Ні. Я краще відпочину. Й взавтра продовжу з новими силами. Ми  ще не в цейтноті. Встигаємо.

16.3.2926.

Нічний заморозок додає мені часу подбати про незавершені зимові роботи. Тож це добре.

Від цього маю й відштовхуватись в своїх планах на день.

 Та сильно конкурують між собою, власне приорітети самого Розсадника, й його посилторгу.

Й от сьогодні майже весь день віддав підготовці замовлень. Щоб в значній мірі мати змогу віддати  борги за отримані оплати зимою виконанням тих замовлень, за які мені давно були заплатили. Й так щось за день зробив. Черга значно стає меншою.

 Деякий час відняв посилторг й в сегменті віртуальному. Обробляв нові замовлення. Кожне підтвердив. По кожному надав додаткову необхідну інформацію. Щось й з грошей надійшло. Добре!

 Тож, як є гроші, маю можливість ними профінансувати  поставлені на паузу до цього моменту роботи.

Вже й починаю планування мою поїздку в Вінницю. По транспорту вже ніби все вирішив. От лише ще не всі знають що я хочу до них їхати. Ну, то вже взавтра. Бо я сам ще з ранку про те не знав.

Й сьогодні на економію сумарних витрат, за ради підтримання мого якісного комфорту існування, попрацювали сонячна енергія та домашнє, майже натуральне, господарство.

Електроплиткою на постійному струмі від сонячних панелей готував, й для себе.

Курку з беконом, грибами  та овочами з травами,

відварив яйця, приготував десерт ванільний, запарив ДТЧ. Домашній трав’яний чай…

Й для песика мого, Графа, каструлю кулешу ячмінно-грушевого зварив. На кісточках.

 Й той кіловат потужності переробки електрики в тепло, ще й до вечора грів повітря в хаті. Бо котел сьогодні не працював. А ще не літо ж.

 Й що до Розсадника, то це лише розпочав виносити зі сховища маточні рослини свіже посаджені цією зимою. Відразу мульчую тирсою їх якісно. Мало встиг зробити. Та добре, що розпочав. Тепер маю не зупинятись. Там ще є що виносити.

 Ну й дещо в теплиці №2 добавилось ладу. Йде окремими місцями ущільнення розпроданих екземплярів. Де серед живих рослин, попадаються контейнери покійники, то й їх в сторону. На повторну переробку. Там роботи багато. Тож з одного наскоку її не переробити ніяк.

Ото й все. Не багато.

 Люди отримують свої посилки з рослинами. Дякують.

 Було лише одне запитання. Пані робила замовлення. Потім його міняла. А тепер не може вивести толку. Що, й як. Я звісно допоможу. Та є черга з інших питань, які в мене саме в процесі виконання. Тож в порядку черги. Й це не моя забаганка. Так все працює в цьому світі. Коли створюєте хаос, майте розуміння що, й самі в нього потрапите. Суворе дотримання заведених правил діловедення, наше «фсьо»!

Намагаюсь бути в курсі подій. Ввечері дивився новини. Й вже не перший раз відмічаю цікавий момент. Різні коментарі, про одні, й ті ж події, розказують навмисне з різним кутом зору. Я б сказав, нами маніпулюють. Обмаюють, давайте прямо говорити. Неприємно усвідомлювати себе піддослідним кроликом. Й це не ворожі голоси. Що  було б логічно. «Свої».

 17.3.2026.

З ночі заморозок.

Заніс в сховище раніше нарізані живці. Непорядок!!! Що вони ще не там. Зловив глюк.

 Виношу зі сховища на заливну грядку, те, що там зимувало.  + підживлення  осмокотом. + мульчування. + «карта». Облік.

Ріжу живці далі. До поки листя не відросте , й не зупинить цю роботу. Спірея японська Маленька принцеса.

  

Вейгела Нана варієгата.

  

Спірея Голден принцесс.

Ріжу на живці гортензію Санді фрайз.

 Посилторг. Підтвердив нові замовлення. Займався залагодженням непорозумінь. Перші в цьому сезоні. Успішно! Головне, щоб мати змогу самому керувати процесом. А не впасти в стан, коли процес починає керувати мною.

Підготував посівні ящики.

 Висіяв в них насіння з стратифікації. Хурму віргінську.

Лавр шляхетний.

Й щось ще. От вже не помню.

Проведена підготовка замовлень. Частина з них вже й запакована.

18.3.2026.

Визначився, що варто робити сьогодні.

Я завершив, й доволі успішно, зимівлю в сховищі своїх маточних лимонів в контейнерах 5л. Тепер виніс на підвіконня в веранді перший їх рядок.

В процесі переміщення з місця на місце підживив осмокотом дією в 18 місяців.

 Я організував успішну перезимівлю своїх маточних рослин в контейнерах 12 та 5 літрів в сховищі. З тих, що в такому вигляді ризиковано оставляти зимувати просто неба.

 Й от погода дозволила їм покидати своє сховище. Тож сьогодні тим й зайнявся. Виніс на заливну грядку частину з того що зимує в сховищі. В цей раз роблю так: Рядок буддлей Давіда. В с12 літрових контейнерах. Рядок новоселів з того, що ділив й розсаджував цією зимою, в 5ти літрових контейнерах. Знову рядок з 12 літрових контейнерів. Та вже гібіскусів. Потім рядок 5ти літрових контейнерів. Знову рядок 12 літрових контейнерів, та вже з трояндами. Переставляю рядком 5ти літрових контейнерів з гортензіями  садовими. Й так далі. При чому, кожен екземпляр підживлюю відразу осмокотом 18 місячної дії. + ще й гортензіям садовим даю сірку з бентонітом. Вони полюбляють більш кислий ґрунт. Ніж я можу їм запропонувати за моїх реальних теперішніх можливостей.

Нарізав живців актинідії аргута Скарлет, для подальшого вкорінення.

Посилторг. Сьогодні відбулась чергова відправка ваших замовлень.

 По нових замволеннях я дав підтвердження. Проконсультував. Хтось вже й заплатив. Добре! Гроші потрібні.

 Відзняв коротке відео. Обробив. Виклав для перегляду в Фейсбуці.

 Кухня. Експериментував з генерацією моєї ДСЕС за хмарного неба, за ради отримання постійного струму.

 Й що сказати? Мій експеримент виявився доволі вдалим. Собаці їсти зварив. А це каструля в 5 літрів. Собі відварив на обід реберця свинячі. Вечерю приготував. Й не аби яку. Горохова каша на бульйоні з реберець з цибулею, й з беконом. Ну на вже зовсім закритому небі щільними хмарами. То кажете, немає можливостей? Можливості завжди є. Потрібно мати лише знайти в собі можливість те побачити. Я, те побачив. Відтепер й за хмарного неба не варто переплачувати за покупну електроенергію.

 Підготовленими  є на сьогодні й ще гарненька кількість замовлень.

 Більшою мірою вони вже й запаковані для скорої відправки.

 А по замовленнях, що сьогодні поїхали, ввечері сповістив №№ ТТНок отримувачам.

Відпрацював цей день не самим гіршим чином, як на моє бачення. Крок за кроком. Головне, не зупинятись. Ми самі не відаємо на що самі є здатні.

 

19.3.2026.

Сьогоднішній план робіт мною в більшій мірі був прокреслений в моїй свідомості, ще до початку цієї доби. Та остаточні корективи роблю сьогодні. Підлаштовуючись під реальну дійсність.

З ранку оглядівся в інформаційному просторі. Сайт? Він же ваш ІМС. Інтернет магазин самообслуговування https://miroslav.biz.ua/  Працює. З доволі позитивною динамікою популярності. Й це без мого втручання за останні дні в рекламні процеси, на хвилинку!

 Вивів толк з новими замовлення. Щось навіть вже й сьогодні поїде.

 Фейсбук? Сам прочитав, що мені цікаво. Сам зробив дописи, про що вам може бути десь цікаво. Без фанатизму. Злегка.

 Й все! А чи не в цейтноті? На 9.00 має приїхати машина під завантаження посилками. А таки в цейтноті! Машина вже є. А я ще вошкаюся. Як наслідок, вже зафотити купу замовлень, що сьогодні їде, я й не встиг, й не впомнив навіть про те. Тож буз історичного фото на пам’ять в цей раз. А хотів.

 Турбів. Аптека. Купив необхідні ліки мені.

 Банкомат. Знімаю з картки, все що маю.

 Укрпошта. Мав відправити  одну посилку. А там черга з платників комунальних послуг… Маленька. Та все рівно це мені не до вподоби. Та стою. Достоявся. А відправити  не можу. А № телефону де? Звісно в першу чергу винен я, що взяв таке замовлення в роботу. Та, шановні, як не дотримуватись ГРУБО діючих правил діловедення, то  результат отримаєте для себе от такий, ну-льо-вий.

Нова пошта. Відправка, все штатно. Працює, як годинник.

 Наступний пункт в моїх планах, поліклініка, сімейна медицина. Глянув на годинник. Цейтнот. Все. Можу їхати дали. Довго вошкався.

 Вінниця. Будівельний ринок в Тяжилові. Ооооо! Тут цілий список. Пакувальні матеріали для посилторгу. Еелектрокомплектуючі для покращення роботи внутрішньої електромережі. Прицінився до цін на комплектуючі матеріали для втілення в життя мого плану з пішкєусом, він же чікен трактор.

 Далі привокзальний ринок Вінниці. Продукти харчування. Морська риба, курячі яйця найбільшого розміру, зерна для моїх десертів, різні…  Глянув за одно, на діючі ціни сезонні. Ще раз відмітив вірність свого підходу по забезпеченню себе сезонно харчами. Та я просто стільки не заробляю. Щоб так якісно харчуватись, як зараз харчуюсь, та за цими новими цінами сезонними… Ви смієтеся?!! Як то там, в тому мемові, про дочку мільйонера? Нагадайте.

Центральний ринок Вінниці. А не купив одну деталюшку на будівельному ринку в Тяжилові. Тут, купив. Й це добре. Від наявності під руками однієї деталі залежить суттєва оптимізація в м майбутньому недалекому моїх енерго витрат.

Заїхав до колеги. Взяв колекційних рослин, для якісного суттєвого поповнення моєї колекції. Без грошей. Адже бажання є. А можливості за те оплатити сьогодні не маю. То дали так, на віру. Приємно усвідомлювати, мені кругом вірять!

 Вінницька реберня. Приїхав в гості до своїх діток, Вікторії, та Віталія. Віталій, весь в справах. То й не поспілкувався навіть. Бо не застав. А з дочкою Вікторією гарненько так навіть поспілкувались. Погодувала мене смачно. Рекомендую! Вінницька реберня має гарне смачне меню. А порції такі, що без перевідпочику, я не можу з ними справитися. Та в бесіді, якось таки осилив. Дякую! Було дуже смачно! Й з собою дещо мені важливе надавала. Особливо кісточки для Графа. Мій собака їх полюбляє в своїх кулешах. Відерця 5ти літрові. А це просто «мед» для Розсадника. Ну, й мені персонально, харчів, так гарненько спакувала доця. Точно з голоду де дасть  померти татові

 Й додому!

 Та В Турбові ще була зупинка. Усвідомив, що не6 все з потрібного мені на найближчий час ще купив. Хліб. Крупи. Оцет яблучний…

 Вдома розпаковка. Ото все, що привіз, маю дати йому лад.

Відписуюсь по зроблених відправках. Всі задоволені. Не те слово! Дякують щиро. Окрім однієї пані зі Львова. Така собі троль від шопінгу по Інтернету. Робить замовлення, не маленьке!!! Три знаки оклику, це персонально до слова, «не маленьке». А коли посилка вже в дорозі, відмовляється її отримувати під надуманим приводом. Не скуплячись на приниження, й образи. Розважається та сука, так собі. Скучно її, бачите. Що робити? Звісно маю повернути посилку назад, й відати гроші вже давно проїдені. «Клієнт завжди правий». А на картці після сьогоднішньої моєї мандрівки залишок менше 100 гривень. Тож мусить зачекати нових моїх заробітків… Це без проблем. Та її інформаційний простір став з цієї миті дещо вужчий. Для неї від тепер, й назавжди, місце в пожиттєвому чорному списку.

 Що сказати? День не самим гіршим шляхом пройдений мною. Незважаючи на ті окремі негаразди. Це що до мене. А що до тих, хто мене ображає, не знаю. Не знаю… Ображати відьмака, це як сцяти  проти сильного вітру, ще й в мороз, так, десь, в за 70 градусів за Цельсієм. В мене полетіли її смердячі сцяки, а є шанс , що повернуться, через той мій відьмацький «вітер», Вже не ті смердячі сцяки обрзи словесної, вже льодяні бурулі, якихсь цілком фізичних, матеріальних подій, на поважній швидкості. Тут статистика сумна для тих, хто мене необдумано в свій час, БУЛО, образило. Та поживемо побачимо. Як буде в цей раз. То вже все поза моєю волею. Кожен творець своєї подальшої долі. Не я, так вже точно,

 

19, 20, 21. 3.2026.

 Живий. Працюю. Порахував, що не маю часу навіть на часопис. Хочу встигнути зробити якнайбільше по зимовому регламенту до розпускання листя. Нарізаю живці для вкорінення.

 22.23.3.2016.

Все те ж. нарізав живці для вкорінення. Запаковував в вологу тирсу. Й ховав в сховище. Де холодніше. Посилторг. В’яленько, та приходили нові замовлення. Підтвердив. Реквізити для оплати надав. Консультував.

Дещо з того що замовили, вже зкомплектоване.

24.3.2026.

Розпланував свій робочий день.

Основна частина зусиль, це все ті ж живці. Ріжу, ріжу, ріжу.

3 сорти червоної смородини.

Чубушник Каролінка.

 Чубушник Лемуана.

Дейція витончена Ніко.

Сніжноягідник круглолистний варієгата.

Годжі.

Вейгела Ньюпорт ред..

Виноградовик аконітолистний.

 Вейгела Брістоль рубі.

 А все. Барбариси, наприклад, вже пізно.

 Далі берусь досівати  насіння, що було на стратифікації в сховищі.

Магнолія Лебнера.

Дуб болотний.

Ліріодендрон.

 Кухня. Все на сонячній електроенергії. Домашній трав’яний чай запарив.

Собаці їсти зварив.

Салат собі приготував. Самий простий. Огірок, помідори, цибуля. Морква. Варене яйце, кисломолочний сир. Оцет яблучний. Олія соняхова духмяна. Сіль  йодована. Все? Здається все.

Деякий час сонечко попрацювало й на те, щоб погріти воду в бойлері постійним струмом. Втікаю від необхідності платити за те грішми. Де те можливо на сьогодні. А від того й їх заробляти. Дурне заняття. Коли в ціні лише від сили, то є 5% дійсна вартість. А 95%, то «приклеїли». А заробити то потрібно  на всі 100%. Театр абсурду.

 Й все ж. По інерції все ще намагаюсь заробляти й гроші. Дещо замовили через посилторг. Відразу, оперативно, роблю підтвердження замовлень. Надаю куди варто заплатити. Заплатили. Консультую вже безкоштовно. Нехай людям буде добро від того. Мені також не все за гроші приходить.

 З прикрого. Мене викинуло з Фейсбуку. Не можу зайти до себе на сторінку. Якась маячня. Попросила система пройти перевірку. Чи я, це я. Ми тобі вишлемо код. Набери його. Набрав. Тим дурнуватим з Фейсбуку виявилось мало. А набери ті цифри, що ми тобі показали заляпаними. Набрав. Ну а тепер, «ми створюємо файл для завантаження». Й все. «Створюють» З ранку й до вечора.  А мені немає часу дуркувати разом й з ними. Ні, то ні. Жив якось без Фейсбуку. То й зараз на день роботи маю, робити, не переробити.

https://www.facebook.com/profile.php?id=100003564036431 А ви щось бачите?

 Власне те саме й з Вацапом. Нахерась, йому стало потрібно «оновитсь». То оновлюйся. Я тут до чого? Ні. Ти введи свій № телефону. Вводю. Ведусь, як маленький ідиотик. Бо ж «розумне просять». Каже, такого не існує. Й на цьому все. Далі без Вацапа. Придурки, зовсім?!! А як же я прочитав те сповіщення, що ви на цей мій № прислали?. Та йдіть ви нафіг!!! Є Вайбер. Є Телеграм. Є телефон. Є електронна пошта. Не буде Вацапа в мене. Ото «горе велике». «Не переживу». Якийсь електронний концтабір будується. Там всі хайпують за Підаруссію. Що в них негаразди з Інтернетом Хуйло устроїв. А в нас краще? У нас напевне довбнів менше, що намагаються тут порулити  з мудрим видом. Де ж та мудрість? Ви ВЖЕ поділили Україну на 2. За якихось лише 30 років «незалежності». Це називається мудро? Не чули такого вислову ще? 3% з дофіга, це куди краще, ніж 100% з ніфіга… Видно не чули.

 З приємного. Подяки йдуть. Ото тим й живу.

 

25.3.2026.

План. Всьому має передувати з розумом складений план.  То я його для себе й склав.                                       

Правив каталог на сайті. Гучно сказано. Натхнення хватило лише на один товар. Та й те добре. Гугл бачить, що сайт не мертвий. Але варто було б надихатися на дещо  більший темп.

Виніс з теплої стратифікації все зимове щеплення вже в холодне сховище. Рахуємо, стало в чергу на висадку в контейнери. А черга не маленька.

Виніс з сховища на заливні грядки частину того, що зимувало в сховищі. Одночасно підживлюючи осмокотом 18 місячної дії. Маркуючи про цю подію на контейнері маркером. Й вписуючи в карту грядки, де що стоїть. Тому дещо задовго. Та толку більше буде. Ніж коли просто, взяв, поставиав, взяв, поставив. Кращими будуть прирости на осінь. Й меньше часу в догляді  на потім ці рослини в мене відберуть.

Сіяв в посівні ящики насіння дуба болотного.

Калини Карльса.

Калини зморшкуватої,

калини червоної садової.

 Поливав. Локальні місця. З поливайки грядку з клематисами, повітряні відводки на чубушнику, фундуку, кампсису, барвінку варієгатному. З тонкого шланга полив посівне відділення в великій кімнаті вкопаної теплиці.

Кухня. Перша страва, сьогодні, це плов. Курка, бекон, гриби. З овочів, капуста, помідори, кабачки, перець солодкий, морква, цибуля, гарбуз. Підкислив ягодами малини.

Домашній трав’яний чай запарив.                                Собаці їсти зварив. Й все це на постійному струмі з сонячних панелей.                                                          Гріти воду в бойлері від сонця постійним струмом пробував. Та результат скромний. Чому? Погода з перемінною хмарністю була.  Для електроплитки генерованої потужності досить, а бойлер куди потужніший. Йому, ні.  Не про окріп сьогодні.           «Дрібничка». Та як постійно з рахунків за спожиту покупну електрику викреслювати саме за ці витрати електрики, то це буде добре виглядати в кінцевому річному балансі. Адже на приготування їжі,  та гаряче водозабзпечення витрачаю чимало енергії я щодня. А ціни обіцяють й ще зростуть. Вже ходить в інфопросторі цифра в 22 гривні за кіловат. От виграють сироїдти, й моржі. Жартую. Ну, і я. З своїм постійним струмом від сонячних батарей. Й зовсім без жарту.

Посилторг. Були нові замовлення. Підтвердив. Реквізити для оплати надав. Оплатили.                Частину отриманих коштів відразу використав на покриття заборгованостей моїх. Чудово! Сьогодні не стало 2 невеличких моїх борги перед людьми, які мені повірили в свій час.                                      

З тих оплачених замовлень майже всі вже підготовлені й запаковані. Відправити сьогодні не було часу. Поїдуть наступного дня.

 Пробував відновитися в Фейсбуці. Марно витратив свій час. Запропонований ними  шлях мені недосяжний. Дурня повна. Оце кожен раз "покращувати" те, що раніще й так чудово працювало. В людей прямо якась хвороблива одержимість на ці "покращення".

Пробував дивитись новини через Ютуб. Складно це зробити. Інфопростір залитий імітаціями випусків новин. Навіть не знаю. Хто більше винен? Самі автори того контенту неякісного, чи сам Ютуб. Що мені підсовує в стрічку виключно цю гидоту. Мушу слухати музику. Й тут не все гаразд. Через якусь хворобливу надмірну турботу. Час від часу та музика переривається. Й я маю клацнути «так» , на дурнувате запитання, чи варто продовжувати. Ну як я ту музику ввімкнув, то напевно варто. Чи й це вже стало не варто робити мені на чиюсь хвору голову. А слухати перейти музику з власних записів. Тай не скажіть, що навкруги нас  не будується такий собі інформаційний концтабір. Якась тварина вирішує, що я маю робити, а чого ні. Дійсно?!! Замахаєтесь мене обмежувати! Завжди є  обвідні шляхи. Варто лише їх мені запланувати.

Замочив насіння бундука двудомного, акації клейкої, еводії, акації сріблястоЇ, ракитника, кельрейтерії. Передпосівна обробка, така собі. Як насіння набереться води, відразу  буду братися висівти його. Наступна версія каталогу має бути ліпшою за попередню. Аби лише те насіння виявилося якісним. Покупне. Завжди є ризик.

 

25.3.2026.

План. Всьому має передувати план.                                         Правив каталог на сайті. Гучно сказано. Натхнення хватило лише на один товар. Та й те добре.

Виніс з теплої стратифікації все зимове щеплення вже.

Виніс з сховища на заливні грядки частину того що зимувало в сховищі. Одночасно підживлюючи осмокотом 18 місячної дії. Маркуючи про цю подію на контейнері маркером. Й вписуючи в карту грядки, де що стоїть.

Сіяв в посівні ящики насіння дуба болотного. Калини Карльса. Калини зм оршкуватої, калини червоної садової.

 Поливав. Локальні місця. З поливайки грядку з клематисами, повітряні відводки на чубушнику, фундуку, кампсису, барвінку варієгатному. З тонкого шланга полив посівне відділення в великій кімнаті вкопаної теплиці.

Кухня. Перша страва, сьогодні, це плов. Курка, бекон, гриби. З овочів, капуста, помідори, кабачки, перець солодкий, морква, цибуля, гарбуз.

Домашній трав’яний чай запарив.                                Собаці їсти зварив. Й все це на постійному струмі з сонячних панелей.                                                                                      Гріти воду в бойлері від сонця постійним струмом пробував. Та результат скромний. Чому? Погода з перемінною хмарністю була.  Для електроплитки генерованої потужності досить, а бойлер куди потужніший. Йому, ні.                                        «Дрібничка». Та як постійно з рахунків за спожиту покупну електрику викреслювати саме за ці витрати електрики, то це буде добре виглядати в кінцевому річному балансі. Адже на приготування їжі,  та гаряче водозабзпечення витрачаю чимало енергії я щодня.

Посилторг. Були нові замовлення. Підтвердив. Реквізити для оплати надав. Оплатили.                  Частину отриманих коштів відразу використав на покриття заборгованостей моїх. Чудово! Сьогодні не стало 2 невеличких моїх бори перед людьми, які мені повірили в свій час..                                      

З оплачених замовлень майже всі вже підготовлені й запаковані. Відправити сьогодні вже не було часу. Поїдуть наступного дня.

 Пробував відновитися в Фейсбуці. Марно витратив свій час. Запропонований ними  шлях мені недосяжний. Дурня повна.

Пробував дивитись новини через Ютуб. Складно це зробити. Інфопростір залитий імітаціями випусків новин. Навіть не знаю. Хто більше винен? Самі автори того контенту неякісного, чи сам Ютуб. Що мені підсовує в стрічку виключно цю гидоту. Мушу слухати музику. Й тут не все гаразд. Через якусь хворобливу надмірну турботу. Час від часу та музика переривається. Й я маю клацнути «так» , на дурнувате запитання, чи варто продовжувати. Ну як я ту музику ввімкнув, то напевно варто. Чи й це вже стало не варто робити мені на чиюсь хвору голову. А слухати перейти музику з власних записів. Тай не скажіть, що навкруги нас  не будується такий собі інформаційний концтабір. Якась тварина вирішує, що я маю робити, а чого ні. Дійсно?!! Замахаєтесь мене обмежувати! Завжди є  обвідні шляхи. Варто лише їх мені запланувати.

26.3.2026.

 Розпланував свій робочий день.

Оглядівся в Інтернеті. Статистика сайту? Скромна. Нові замовлення? Є. Одне. Відразу дав йому хід. Вже й оплатили. Попрацював з часописом. Вже на сайті.                          Обхід.  Більше побачив. Краще маю розуміння, як бути дплі.                                                                                  Виносив зі сховища, що там зимувало. Мій темп в цьому році дещо кращий, за минулі роки. Що є добре. Адже час, це найдефіцитніший ресурс.               

Полив на підвіконні кімнатні рослини.                                 

Садив в контейнери з прикопу рослини поки що з ВКС. Правда це лише одне найменування сьогодні. Кизил. Час ще був. Та моє самопочуття сказало, щро сьогоднв цю роботу продовжувати не варто. Послухапвся. В нас же демократія.

Посилторг потребує, щоб все було в контейнерах. Скільки тієї весни. Зараз піде тепло, й повідростає листя. Як тоді те все пересилати  з голим коренем, й зеленим листям? Ніяк!  Тож нехай сьогодні беде так. А надалі висаджувати в контейнери потрібно більшими об’ємами.                                                                          Розпочинаю давати  об’яви на дошках безкоштовних оголошень. Як противага моїй заблокованій ворогами активності в Фейсбуці. Хто знає? Хто знає? Ще може мені ця ситуація піде на користь.                              

Ні. Не одним замовленням за день мене порадував посилторг. Були щезамовлення. Оперативно їх обробляю. Згода. Реквізитами.Консультація. Оплата. Беру в роботу.

Лише по одному замовленню стався збій. Пані вочевидь попередньо не читала ОБОВ’ЯЗКОВИХ умов. Й спробувала реалізувати хоч в якийсь спосіб отримати свої рослини без грошей. А можна частинами заплатити? Звісно! Можна. Хоч по гривні в день перераховуйте. Оплатите всю суму, й посилка поїде. З оговоркою. Адміністрування факту зарахування першого траншу оплати входить  в ціну товару. Всі інші за окрему плату. А на пошті заплатити? Далі я приколюватись з неї перестав.  Звісно можна. Та це вже тоді без мене. Заходите в Інтернет. Знаходите хто продає той медвежий горіх накладним платежем, й купуєте. Разом з закладеними в ціні ризиками, що 40% замовлень не викуплять. Й ці ризики оплатить той хто таки купить, а не пограється в магазинчики. А сам збив з’єднання. Нам же з цього моменту немає про що говорити. Накладним платежем, то накладним платежем. Хто ж заважає? АГА!!! Я вже й забув. А пані кипить в середині, що не по її тут правиться. Дивна! ТУТ!!! Ніколи по вашому правитись не буде. Тут я встановлюю наперед оговорені правила. Повірені МНОЮ калькулятором. Або ви ними  користуєтесь, й отримуєте свої бенефіти в вигляді низьких цін, й фантастично багатого вибору. Або… Гуляєте городами. Чужими. А там свої умови, й свої ціни. Які обов’язково врахують всі ваші побажання в гривневому їх еквівалені. Пише: «З таким відношенням до клієнтів, у вас торгів не буде.» Згоден. На тих умовах, що ви захтіли,  не буде. Я більше скажу. Й не було. Ой вже скільки десятиліть підряд не було. Упссс!!! А й не скажу скільки точно не було. Один раз спробував продавати накладною платою. Перший мій сезон посилторгу. А це було задовго до розвалу СРСР. Ото й все. Своїм ставленням до покупок накладною платою соціум мені сказав, що НЕ БАЖАЄ так купувати. Хто я такий, щоб оспорювати це рішення? Тож ще раз  сказав пані, щоб купувала накладною платою деінде. А мені вона вже винна за ці дві короткі консультації, які не завершилися продажем, по 180 гривень за кожну. Це для того, щоб більше мене не турбувала. От таке трапляється. Читайте уважно умрви, перед тим, як робити  замовлення, й тим самим мене ним турбувати.

 Давайте далі про приємне. День видався доволі сонячним. Тож мої сонячні панелі гарно генерували постійний струм.

 Електроплитка, що зараз працює на тому постійному струмі напряму, доволі довго не вимикалась. Закип’ятив чайник води. Запарив тим окропом домашній трав’яний чай.

Зварив собаці їсти.

Відварив каструльку свинячих реберець.

 Зварив каструльку курячих яєць. 

Зварив ячмінну кашу. На м'ясному бульйоні з цибуликою, й морквю. В кінці приготуваення здобреною духм'яною соняховою олією. Спеції. Сіль, йодована. Щоб краще голова варила. Виявляєтся, немає йоду в раціоні харчування, ненмає розуму в голові.

Далі пустив енергію в бойлер гарячого водо забезпечення будинку. В обід стрілка термометру стояла вже рівно. А генерація  продовжується, й продовжується. Що робити? Відмовлятись від «халяви»? Звісно ні! Нізащо! Там на нитці трубопроводу, що веде від системи водяного обігріву будинку, до бойлера, я встановив допоміжний циркуляційний насос. Від виявився лишнім. Насос циркуляційний з котельні при чудово продавлював воду й через бойлер. А от тепер він знадобився. Ввімкнув його. Й тепло з бойлера почало перекачуватись в теплоакумулятор  водяного обігріву будинку. Це й забезпечує уникнення перегріву бойлера. А вже близько. Й в деякій мірі  покращує тепловий баланс житла. Хочу зауважити, з ранку мені було доволі некомфортно. Холодно в кімнаті. Приходилось на короткий час вмикати кондиціонер навіть. На вечір такої потреби вже не було. Хоча на дотик теплоакумулятор  став лише злегка відчутно теплим. Та це стартова ситуація. Й бойлер на ранок був спустошений на теплову енергію. Й сам теплоакумулятор кімнатної лише температури. Як кожен день всі надлишки сонячної електроенергії конвертувати в тепло, то маю припущення, що за дні 3 – 4, бажання вмикати кондиціонер в мене зникне. Пропаде. Дінеться. Не стане. Це прогноз. Та побачимо. Добре що додумався й до такого використання ресурсу, за який прямо от сьогодні я не маю нікому платити грішми.

 Адже це гроші обезцінені їх податковим перевантаженням. Але кількість праці яку потрібно віддати за заробляння тих грошей лише збільшуються пропорційно тому податковому навантаженню. Навіть не мене особисто. Когось. Та платити маю саме я. Кінцевий споживач. «А нафіг нужно, скажемо дружно». Я не замовляв  тих додаткових «послуг», що закладені в ціні. Та, й скажемо чесно, ви ті, хто потягнув на себе ту податкову «фінансову ковдру», не в силі виконати взяті на себе, часто, чисто, декларативні зобов’язання. Одним словом, планетарного масштабу,  «лохотрон». Тож сьогодні я собою задоволений. Ще один маленький крок від використання мною грошей зроблений. Такий мааалюююсінький. Та крок!

Ввечері вже, переробив запас моркви в потерту соломкою, й порційно заморожену.

Готуюсь те само зробити з столовим буряком

Все. Зимовий період зберігання закінчився цих овочів. Далі почнеться стрімке втрачання ними якості. А це ресурс! Повсякденного впливу на мій платіжний баланс. Й від того, й на кількість праці, яку я маю потратити на заробляння грошей по курсу: 5% це ціна товару, чи послуги що ми купуємо, + 95% це на стільки нас хочуть, в той, чи інший спосіб розвести, за ніби то «обов’язкові» додатково надані нам послуги.  Пов’януть, поростуть, здерев’яніють, викину… Потім бігти з протягнутою рукою в магазин? Ні, ні, ні! Воюю за кожну стрічку в чекові з магазину. Помнімо, лише 5% в ціні, то вартість того, що ми купуємо. А за 95% маємо відпахати, бо хтось так хоче, хто до створення того, що ми купуємо, має дуже дааалеееке відношення. Просто поряд стояв. Геніально!

 Якась фігня робится з ноутбуком. Я не замовляв отого синього кольору шрифту...

 

27.3.2026.

Яким мій робочий день має сьогодні бути, для себе ж й написав в плануванні. Далі зі втіленням справа в життя того плану дій.

 Огляд статистики зробив. А на диво стабільно, навіть з невеличким плюсом. Й це без такого костиля, як Фейсбук. Як там? Спочатку ти працюєш на авторитет. Далі авторитет працює на тебе.

 Почистив, потер на соломку запас  столового бурячка. Порційно заморозив. Й збережеться краще з настанням тепла. Не поросте. Й мені так зручніше потім куховарити. Коли все під рукою.

 Попрацював з часописом за день минулий  Ото, що ви вже прочитали.

З ночі є одне замовлення. Спробував підтвердити . Не з першої спроби. Мого дзвінка в цю пору не чекали. Нічого. Тепер зачекаю я. О! Готово. Вже й оплатили.

Обхід території. Корисно для здоров’я. Й корисно для справи. Коли все бачу своїми очима, краще й думається.

Виносив з сховища, що там перезимувало на заливну грядку на сховищі. Закінчив заповнювати першу заливну грядку, перейшов на другу. Помалу, та справа рухається. Ще ж й відразу всі не погодовані з осені рослини, годую тепер. Порція осмокоту 18 місячної дії. Щоб рідше надалі до них заглядати.

 Минулим врожаєм приростів  є незадоволений. Надіюсь новий врожай буде тепер кращим.

Сіяв, перед тим замочене, насіння в посівні ящики. Встиг за день відсіятись акаціями рожевою,

та сріблястою. Вона ж Мімоза.

 

Що ще? Еводія Даніеля.

От би все те вдалося!

 Розсаджував з прикопу рослини з ВКС в контейнери 0.5л. Мене хватило сьогодні на катальпу жовту, вона ж, яйцеподібна,

та гінкго білоба.

По 3 екземпляри з них ще й я висадив в контейнери 5ти літрові під осмокот 18ти місячний. Щось до осені та й виросте. А далі в ґрунт. Щоб мати свої маточники. Чим скорочувати  витрати на транспортні витрати, й вихідній матеріал. Ціни на те, й на те, так бодренько галопують. Аж любо-дорого спостерігати. От брати в тому шоу участь мені не комільфо. Ніяких грошей не хватить. Щоб потім заявляти свій рівень цін прийнятний вам.

 Підготовка замовлень відняли гарно так часу. Зате вже посилок на одну відправку підготовлено.

Кухня. Й сьогодні на постійному струмі від сонячних батарей. Закип’ятив чайник води. Запарив домашній трав’яний чай.

До вчорашньої каші приготував салат. Рання капуста, пормідори, огірки, цибуля, морква. Варене куряче яйце, кисломолочний сир, оцет яблучний, олія духм'яна соняхова, сіль йодована, спеції. Й непрогадав! Пасує. Смакує. Рідко собі салати готую. А дарма. Є ж з чого...

Про собаку подбав. Зварив йому куліш ячмінний на кісточках з змеленими блендером овочевими очистками. Вітаміни…

 Далі енергію Сонця направив в бойлер. 200 літрів гарячої води  маю на кінець циклу нагріву. +.

Й як тих плюсів наскладати за цілий рік, то буде гарний відхід від потреби на все те заробляти мені гроші. За що й боремось.

 От  небо сьогодні було злегка захмарене. Тож лишньої енергії для теплоакумулятора вже не було, як вчора. То ж прийшлось протопити в піролізному водогрійному котлі.

 Було й ще пару замовлень. По одному прийшлось відмовити. Живці для вкорінення я продаю зимою. До початку активних весняних робіт.

 А одне замовлення вже й в роботі. Чи поїде взавтра? Навряд, чи. Є деяка черга.

 28.3.2026.

Розпланував свій робочий день. Я це роблю в письмовому вигляді. Тоді мені так краще те втілювати в життя. А вам? Допомагає в житті кожен раз планувати свій день?

Статистика? А навіть  невеличкий + в кількості відвідувачів сайту. То добре!

Обхід садовою доріжкою з ранку зробив. З телефоном в руках. То відразу й нові фото з’явилися. Нажаль сайт на Агробізі має вади. Крадені фото з Інтернету, за рвз-два. А от свої не приймає. То ви, як матимете бажання взнати фото новини з Розсадника, заглядайте на мою сторінку в Інстаграмі. Буду туди їх переправляти. https://www.instagram.com/miroslavgumeniuk6126 

Фото в папку фотографій нові добавив. Далі за потребою.

Підготовка, упаковка, завантаження, відправка ваших замовлень сьогодні відбулась.

№№ ТТНок всім сповістив.

Що перезимувало у сховищі на заливну грядку виносив й сьогодні. Добавляється маточних рослин на другій заливній грядці. Й вже в сховищі стало видно, що тут щось робиться. Вільного місця стає помітно більше.

Сіяти запланував й сьогодні. То й посіяв в посівні ящики Ракитник.

Та кельрейтерію.

 Садити в контейнери з прикопу рослини з ВКС було в плані на день. Небагато, та таки щось посаджено за день.

 

 Кухня. Й сьогодні готував на прямій подачі постійного струму з сонячних батарей.

Запарив ДТЧ. Домашній трав’яний чай. Відразу на повний чайник окропу. 5 чашок. Щоб на довше хватило. Й краще настоявся.

Десертом себе побалував. Рецепт? Поділюся. Варене куряче яйце, порція сиру кисломолочного, ложки столові, так дві з верхом. Сушина грушева, яблучна, сливова. Не багато, щоб не перекислити сливами страву. Зерна соняха, гарбуза, льону, чіа, кунжуту. Окріп. Дав постояти. Блендер. Готово!

Риба морська зтушана в помідорно гарбузяному соусі з морквою та цибулею були в мене сьогодні за основну страву. Моя імпровізація з пропорціями вдалась. Було смачно. Надіюсь, й корисно. Навіщось же медицина рекомендує, робити ті рибні дні нам.

 Ще навіть сонячної погоди хватило, щоб закачати  деяку кількість енергії Сонця в бойлер гарячого водо забезпечення. Але не довго. Чим ближче до вечора, тим більше хмар з’являлось на небі. Аж до невеличкого дощичка. Ну, не дощика, так, покрапало.

Ютуб новин толком подивитись не дає. В стрічку всяке інформаційне гімно мені суне. То слухав більше музику. Й все ж. Щось таки взнаю. Гарно ми взялись за тили ворога. Системно. Ось де ти «голка Кащеєва» заховалася. Його смерть! А з ним й всієї Підаруссії. Дещо не так, як я те бачив. Матрицево, одночасно, розсікати всі комунікації ворога. 3 місяці праці й Підаруссія вмерла. Та все рівно результати чудові. Бачу тонкий розум справжніх стратегів. Як перемогти в раз – два значно сильнішого ворога нам. Під лежачий камінь й вода не потече. А ми цей камінь маємо скришити в дрібний пісок, на найдрібніший, й пустити за вітром. Так й станеться. Маємо лише мати ціль, вірити в себе. Не зважати на перешкоди. От хуйло… Ти з ким вирішив потягатися?!! Із самою своєю смертю? Що?!! Не впізнав? Точно хуйло. Хоч з якого боку не дивись на це чмо. Так це ми ж, й є твоя смертюшка. Зустрічай! Як там? «Добрий вечір! Ми з України»… Де головне слово для вас, одно хромосомні, вечір. Ночі ви вже й не побачите.

 Ще про домашнє натуральне господарство хочу згадати. Я воюю проти кожної стрічки в чекові з магазину. «Гроші зло». Особливо коли нас їх заставляють заробляти за курсу, де 5%, й менше, це вартість того, що купуємо. Й 90 %, й більше, це накрутки до тієї вартості, зроблені монополістами, що стоять на потоках того, що ми мусимо в них купувати. Сьогодні, схоже, викреслив й ще одну. Мааалееенькууу, таку стрічечку. З того чеку.

От за горіхи мені доступні в власному споживанні завжди мав лише волоський, медвежий, фундук. Й то вірне бачення ситуації. Гарно мені їх врожаї допомагають корегувати мій харчовий раціон так, щоб менше було потреби щось купувати натомість за гроші.

 А от ще в мене гарно регулярно родить чорний горіх. Як товар, в якості насіння, продаю, Як насіння з якого маю сіянці, так. А їсти? Ви пробували його розбити? Цеглину на щебінь побити легше… Це я так думав. Спираючись на досвід отримання ядра волоського горіха. Такий собі полон стереотипу. От так, й ніяк інше. Не виходить. «Значить не можна». А сьогодні, ніби щось в голові стрельнуло. Взяв для проби 4 горішки чорних. Спочатку розколов на двоє. А потім кожну половинку поставив на ребро по осі верх – низ. Й ще раз розколов на двоє. Еврика! Вдалось! Тепер ядро чорного горіха мені доступне.

 То я відразу й влаштував собі сьогодні перекус з чорного горіха, побив 20 горіхів. Не всі були якісні. Та в сумі вийшло зовсім не погано. Хто молодець? Я молодець! Беріть приклад. Садіть чорні горіхи. Їх в вас ніхто не покраде. Ні білки, ні ворони, ні сойки, ні миші з всякими там хом’ячками, бурундучками. Ніхто. Тож матимете собі з чого робити ті перекуси час від часу й ви. Як на мою думку, ядро чорного горіха навіть дещо смачніше за ядро грецького горіха. Й значно смачніше за фундук. А раніше до того додуматись було так складно? Дивуюсь сам з себе. Це ж було так просто.

 Я вже було думав їх механічно дробити на крупку, й в такому вигляді згодовувати курам. Ті виклюють що їм потрібно. Тепер, ні. Сам їстиму. Хіба вродить їх стільки, що за рік не в силах буде їх спожити самому. А росте 4 дерева зараз. 2 старші. 2 доганяють. Та вже плодоносять. Та на загал всі вони ще підлітки. Не дерева в повному розумінні того слова. Тож саме цікаве з ними ще попереду.

 

29.3.2026.

 План робіт має бути складений на кожен день. Й цей день в мене не виняток. Написав.

 Статистика? Незначий мінус. Та мінус. Маю щось робити, щоб був таки плюс. Що? А це тема для роздумів.

Опрацював свої вчорані плани в текст сьогоднішнього часопису. Вже бачили. Які думки маєте? На сайті можливості виразити свої думки письмово обмежені, Та є, «Відуки», й «Коментарі, та запитання». Тож не все так смумно, й однозначно. Користуйтесь. Діліться своїми думками. Обов’язко то врахую.

 Далі зробив обхід. Й не дарма. Прогуляка корисна організму. Що побачив, відразу мозок мій переробляє в нову серію їдей. Ресурсів, вагон й маленький возик. Варто лише вміти їх побачити. Я, той, хто вміє бачити.

Бірки пластикові на новоселів в контейнерах 05л виписав, й розставив. Так краще. Адже з часом  все забувається.

Не хватає чим доставити на заливній грядці рядок з 5ти літрових контейнерів, То я досаджую в 5ти літрові контейнери чергові культури, які варто спочатку туди їх посадити. Магнолія верболистна.

Магнолія трипелюсткова.

Евкомія в’язолистна.

Рододендрон японський Туніс.

 Готово. Доставив рядок. А потім, «як знайду». Це перший крок до створення власних маточників.

 Далі, виношу на заливну грядку в 12літрових контейнерах маточні рослини з сховища. Де вони успішно перезимували.

Не так багато, як хотів би за день зробив цієї роботи. Та й те добре. Справа рухається. Не стоїть. В сховищі вже навіть відчутно  добавилось вільного місця.

 Сіяти було мною вписано в план робіт на цей день. Посів.

Бундук двохдомний. В один ящик все насіння не ввійшло. Посіяв в два. Два це краще, ніж один.

 Садити маю в контейнери все, що варто посадити. Голий корінь, це 2 – 3 неділі посилторгу, нехай. А дали піде молоде листя. Й слати такі рослини без кома землі, смерті подібно. А я так не хочу. Я хочу, щоб сезон посилторгу був якнайдовшим. Тож сьогодні в контейнери 0.5 л висадив залишки магнолій верболистної, та трипелюстної, євкомію в’язолистну. В каталозі вони все ще рахуватимуться  як з ВКС, та по факту вже будуть відправлятися  з комом ґрунту в контейнерах. Дума, так є корентно.

 В контейнери переселись, й: Кореопсис Зонен кінд. Відразу й в Д5 й в Д12.

Волошки багаторічні рожеві в контейнери Д12.

Живучка повзуча бура в Д5…

Так, потихенько, потихенько, й каталог відновлюється, й покращується.

 Кухя. Не все так просто. Небо сьогодні хмарне. Й хмари  від хмар відрізняються. Й сьогодні ці хмари щільніші за те, що було до того. По крайній мірі з самого ранку. Перших 3 спроби ввімкнути електроплитку від постійного струму з сонячних панелей були марними. Чи то я поспішав. Кути… Кути, під якими падає сонячне світло на фотоелементи ще були не близькі до оптимальних. А ворухати сонячними батареями я залінувався. Й був правий. Отже й лінь часом йде в користь. Прийщов час, й все запрацювало.

Чайник окропу дав можливість запарити  5 чашок домашнього трав’яного чаю.

Другим чайником окропу об’єдав всі необхідні складові в десерт.

 Потім приготував собі велику глибоку пательню плову.

 Дали закіпає вода в каструлі. А я мелю кавомолкою на муку: грушки, яблука, сливи, кабачки, гарбузи, баклажани, це все сушина. Далі крупи: гречану, пшоняну, вівсяну, льон. Експерементую. Сьогодні страва має мати смак анісу. Тож мелю в муку насіня анісу, по трішки даю насіння кропу, нігели, пажитника… Магазинною мукою пшеничною регулюю якість тіста. Сіль йодована, олія соняхова, 4 курячих яйці. Вимішав в тісто те все за допомогою чаю. О! А вода вже кипить на всю катушку. Тож швиденько формую галушки–вараниці в формі млинців, й в окріп.

 Перша дегустація показала, що я вгадав зі  смаком анісу. Брмба-ракета! Точно їх собаці не вииину. Тож, живемо! З таких незвичних, й водночас доступних, компонетів, й вийшла  дуже навіть прийнятна страва. Мій рахунок в банкові тихо радіє. Йому за ради цієї ідеї вдалось схуднути куди меньше, ніж, якби я собі купив чогось подібного поїсти з полиць магазину, де пропонують готові стправи, чи навіть напівфабрикати. Жартуєте?!!! Там такої якості продукти харування  навіть ніколи й не лежали. Порівняння це, скоріще лежить в теоритечній площині. В житті такого просто ніколи не трапляться. Нууу, хіба може в самих дорогих ресторанах для справжніх гурманів. З шефкухарем від Бога. А ви таких багато знаєте? Я, один. Вінницька реберя. Не з самих дорогих, та з шеф кухарем від Бога. Й таке трапляється. Уявляєте?!! Та вона, та Вінницька реберня, від мене за пітори тисяі гривень по страх цінах на бензин, щоб туди лише мені приїхати, й сказати, дорого дня. Й так три рази на добу?  На сніданок, на обід, й повечеряти? Справді?

 Собаці їсти зварив.

 Вирішити з деревом рубрик в Інстаграмі. Перша спроба. Невдало. Чрмусь такого функціоналу Інстаграм мені не надає. Іншим, надав. Мені, ні. Що так? Бо я за ноутбуком? Варто перейти на телефон? Спробую. Але то вже буде друга спроба, й іншим часом.

Ідея. Може відкрити групи в Телегамі, та Вайбері, щоб обійти інформаційну блокаду вчинену мені Фейсбуком.

 Як задумав, так й зробив. Вжєе є канал в  Телегамі. Користуйтесь, за  потреби. Перших 3 сповіщення тестові вже  доступні для ознайомлення. Далі буде лише цікавіще.

 Знайшов там також фунцію коментарів від читачів. Підключив. Прошу вас протестувати. Напишіть щось по темі прочитаного. Зрозумію, наскільки й для мене це є зручний інструмент доносити інформацію до садівничої спільноти. А похвалитись й є вже чим. Й буде ще більше, чим. 

 А от спроба проробити те саме в Вайбері, чомусь виявилась невдалою. «логічний» інтерфейс, кажите? А моя логіка  тут виявилась безсилою. Нічого, маю право ще й на другу спробу. З «дзвінком другу».

 Добавити ще хоч один товар  на дошку безкоштовних оголошень. Добавив. Поки що «не рву кіньми» вивчаю можливості цього ресурсу.

 Розпочалась наступна хвиля подяк, за відправлені недавно замовленя. Дякую й вам! Все буде добре! Ми переможемо. А сади України, вашими стараннями, вже під ту радісну, нам всім подію, будуть більш квітучими.  Все буде добре.

Посилторг був сьогодні бідненький. Всього парочка замовлень. Й то одне відлетіло геть. Пан не читає умов. Без грошей не посилаю. А підняте ним в розмові питання про мою порядеість, читаю, як пряму грубу образу. Ти якось до того, мав мою добропорядність визначити на фоні всіх інших. Тож, ДОПОБАЧЕННЯ!!! Походи по базару, поторгуйся. Гарного тобі дня. Та такого, як мав бути цей, вже не буде. Я собі ціну знаю. Й тобі її визначив. Дорого ця обрза від тепер тобі обійдеться.

 Вже стоять на дворі  перші зкомплектовані замовлення під чергову відправку.

 Відпрацював дений цикл піролізний водогрійний котел. Ще не літо…

 Вже сутеніло. А я маю ще полити все в дугій теплиці. Полив. + грядки, що перед нею. На направо , й наліво, куди доставав струмінь води.

 

30.3.2026.

 План. В мене сьогодні гарний план.

Статистика? О!!!  +, щей гарний. Щоб як от сьогодні добавилось відвідувачів сайту, ще за тим добавилось нових замовлень так…

 Попрацював над  часописом за день минулий. Вже на сайті.

Чай? А ранішнього чаю з вчера запарених 5ти чашок вже немає. Тож розкошелююсь на  покупу електрику,  закип’ятив на індукійний плитці з мережі, за гроші в цей раз, чашку води, й тим окропом готую собі каву з кардамолном. Новий «лайфхак». Кардамон готую до запарювання розплющуючи його молотком до ковадла з куска різаного каменю, до якого я б’ю зазвичай собі горіхи. Й ідея вдала. Аромат кардамону став відчутно приємнішим в ранішній моїй каві в цей раз.

 Обхід мене надихає. Походив, походив. Побачив. Увідомив. Вже й є бажання попрацювати. Прямо пре!!!

Розвантажую сховище від  перезимувавших там маточних рослин. Друга грядка заливна з ними на сховища стає все повніщою. А вже до вечора й за половину.

 Ще є й є що розсаджувати в контейцненри, з заготовленого з осені для того. Та схоже це не про сьогодні. Обминаю цей пункт мого плану робіт на день. Та в свідомості тримаю.

 Сьогодні зробив вдразу ряд кроків по відновленню інфомаційного впливу на увагу садівничої спільноти України.

Мене дурнуватий офісний планктон Фейсбуку викинув з Фейсбуку? Налякали їжачка…

 А я  вже маю канал в Телегамі. t.me/+jsokZb_2gKA4YzUy

А я вже від сьогодні маю спільноту однодумців в Вайбері. За номером Вайберу 

Джерело: https://miroslav.biz.ua/contact/

В Інстаграмі намагаюсь освоїти такий функціонал, як «історії» . Поки що створено 2 пробих, лише по одному фото. Щоб поки що самому зрозуміти навіщо воно мені. 

https://www.instagram.com/miroslavgumeniuk6126 Ну й під кінець, таки, й в Фейсбук повернувся  під другим акаунтом. Фууу!!! Інформаційний концтабір цей Фейсбук. А мене персонвльно, в штрафний ізолятор посадили, так виходить? Ергономіка нової сторінки, з якогоось дива, на голову нижча по рівню зручності користування від попередньої сьогодні. https://www.facebook.com/profile.php?id=61576792992367

Ну й для того, щоб попасти на Фейсбук, мав створити нову електронну пошту.  [email protected]  Моя перша, заглючила чомусь була вже давно. То вже є. А це куди важливіще напевне, на якомусь етапі, ніж сам той Фейсбук для мене має значення. Я так думаю. Бо маю 2 бази данних покупців з електронними поштами за довгі роки співпраці з ними. Розумієте про що я?

Як в тій історії. Прийшла якось до поважного пана  не молода пара в такому собі одязі. Й довго чекала на дозвіл поспілкуватись. А пан, не мало не багато, опікувався знаменитим університетом. Хотіли зробити пожерву. Щоб їх іменем назвали новий корпус того університету. Пан проігннорував пропозицію. Не повірив. Покидаючи кабінет пана, жінка, так сумно, й каже, не можна тут, то ми свій університет відкриємо. Й відкрили. Зараз на весь світ знаменитий. То я про що? А я власне маю контактів зі стількоми людьми, що вже можу, й власну спільноу автномну організувати. Вже й є назва. «Свій до свого, по своє».  Не Фейсбук. А це як, Фейсбук? Мордою об книжку? Ой як «романтично». Чи  фейсом по книжці, покнижці! Неприємні в мене враження, на сьогодні, від того Фейсбуку, прямо скажу.

 Підготовка замовлень. Ніхто не відміняв посилторгу.  До вечора, вже щось й зроблене є.

Планую на завтра зробити відправку. Вже ніби й вирішив чим повезу.

 Побут. Бажано за малі гроші. Тож кухня й сьогодні від Сонця енергію бере. Правда довелось лише запарювати домашній трав’яний чай.

 Та зварив їсти собаці.

А так в мене все ще є, що маю сьогодні зїсти.

 Помню про бойлер. За достатньої генерації  маю нагріти воду також від Сонця. Та проноз погоди з ранку казав, що буде хмарно, й дощ. Вірити йому? Приймаю до уваги. А далі побачимо.

 Побачив. Без піролізного водогрійного котла не обійтись. Протоплено. Тепло.

 Посилторг. Були декілька нових замовлень. Обробив.

 Навіть дещо сьогодні попуно поїхало на Нову пошту. Не з останніх замовлень. Бо ж є черга.

 Дощик обіцяний прогнозом погоди, таки моросив. Мало. Дуже мало. Та нехай хоч так. Небесна волога, вона золота венсною.

 А я хіба знаю? Як оцінити результативність  свого сьогоднішньго робочого дня? Фізично, ніби й зробив роботи я не так й багато. Кажемо прямо, зовсім мало. Зате от ті нові, й розширені канали спілкуваня зі Світом, то тонокілометрами не порахуєте. То дорогого вартує. Тож спасибі гнилому Фейсбукові. Що нас не вбиває, робить лише сильніщими.

31.3.2026.

 Щоб щось зробити сьогодні путнє, я маю те придумати. Й план придуманого для себе й записати ось тут. Що й зробив.

 Статистика? Гарна! Та нижча за позавчера. Нічого! Нічого! Я на шляху до успіху. Тож можливі, й провали, й підйоми  популярності сайту. Головне, це вірити в себе. Мати ціль. Незважати на перешкоди. Маю! Вірю!  Чхати я хтів на ті перешкоди. Я сам для них перешкода.

Нові замовлення, що очікували на мене з ночі, відпрацював. Хтось вже й плтить. Добре! Матиму за що зїздити в Турбів. Там окрім відправки вже є список трат. А що тратити?!! Ну, от вже й є що.

 Конвертував текст планів  на вчора в часопис за вчора. Й добавив на сайт.

 Лише одне фото добавив в  спільнотах на Вайбері, Фейсбуці, та Телеграмі. Потім робитиму більше. Є чим хвалитися. Маю вжитися в роль великого модератора. Знайти час для того.

 Обхід. Оооо! Це моя улюблена справа. З ранку, пройтися садової доріжкою. Подихати свіжим весняним повітрям. Насолодитися весняними змінами на Розсаднику. Щось раніще мною пропущене підловити. Й вже вплести в наступний мій план. От так воно в мене працює.

Показники лічильників зняв. Кінець же місяця. Ввів в власному кабінеті Еенри. Очікую на рахунок. Нажаль, це станеться 6го, чи й після шостого числа. А я б вже зараз заплатив. Кортить в живу відчути, яку економію принесло споживання постійного струму власної генерації в моєму загальному платіжному балансі.

Носити зі сховища, що там зимувало на заливну грядку. Ой! Не робота, а одні сльози. Сьогодні виніс по мінімуму. 3, 5ти літрові контейнери з сортовими маточними клематисами. Звіно, підгодував їх осмокотом 18 місячної дії. Позначив на корпусі контейнера дату підживлення.

Й все. Далі мене взяв в полон посилторг.

 Ще була підготовка замоплень. Упаковка.

 Далі погрузка. Їду в Турбів. Нова пошта. Відправка. Не без задирок. 3 замовлення з некоректно вибраним покуцями № складу. Там є обмеження на розміри, чи вагу відправлення. Вирішував. Не без курйозів. Люди з роздратуванням МЕНЕ переобтяжували дивними запитаннями, які зводились до одного слова «ЧОМУ»?!! Ну чому, напевне, що там, де ви хотіли, не можуть фізично те зробити. Й це ви мали передбачити наперід. Як автори замовлення, де необхідно вказувати коректно адресу отримання.  Й ваша істерика  закони фізики ніяк не посуне… Не по-су-не. Ну, ніби переконав. Хоч плач, хоч смійся. Що діти малі. Які забажали від мене, не мало, не багато, ввімкнути їх уявну машину часу. Справді? Так можна? Не знав. Навчіть.

 Вирішити  питання з тирсою. Закінчується з шаленою швидкістю. Та ніби вирішив. Поїхали пусті мішки на запаковку. Це добре. Це дуже добре. Тирси, як мульчуючого матерілу, портібно Розсаднику багато.

Попутно, аптека. Взнати за фарбу до струйного принтеру в Турбові. По нулям. Гастроном. Хліб. Сіль, ванілін. Як символічно вийшло з гастрономом. А більше нічого не потрібно. А все інше мені потрібне наразі в мене є. Ось що робить домашнє натуральне господаство дивотворяще. Робить заробляння грошей, ну зовсім не першочерговою моєю потребоою. Та ні! Маю ж пенсію. То можу витрачати на себе. Купив таки кисломоллочного сиру, домашньої ковбаси сирої, бекону свинячго кусочок. Й собаці кісточок. Я ж не сам. Нас компанія. Всі мають харчуватись ситно, й якісно.

Садити в контейнери рослини з ВКС з прикопу. Не багато, як зважати, що терміново потрібно розсадити.  Та за цей день розсаджено в контейнери Д 5 розсаду барвінку. Нехай хоч так.

Ввечері активнічати в садівничих спільнотах. Вже можу. Є перед ким хвалитися вже там, в тих моїх спільнотах. Вошкався. Та так, як про те напиав в планах на день, то ще не зрослось. Ще вживаюсь в роль великого модератора. Ще те недороблене. Ще те, не зрозумів, як працює.  Опрацьовував, Розбирався в деталях. Часу чимало потратив на збільшеня аудиторії. Якось мені не заходить спікуватись до стінки. Має бути відповідна аудиторія, моєму статусу, моїм амбіціям.

 Кухня. Сьогодні комбіновано.  Домашій трав’яний чай, й собаці поїсти, то я приготував на сонячній енергії. А ранішню каву з кардамоном, й відварену домашню ковбасу, то на індкуційній плитці за гроші з загальної електромережі. Ну, так склалося.

 Ніби вже й не зима. Та піролізний водогрійний котел запускати сьогодні прийшлось. Це й про тепло в оселі. І про гарячу воду в бойлері.

 Вечірній посилторг порадував. Відразу серія нових замовлень. Підтвкрджую. Консультую. Реквізитидля оплати надаю. Вже й гроші пішли. Це добре. Турбів сьогодні на картці в мене майже все зїв.

 Ознайомився з подяками. Є. Надходять. Дякую й вам!

 Оплатив ввечері за Інтернет на місяць наперід.

От вже й закінчився перший місяць венсни. Так швидко… Коли він встиг? Час, не плине, він летить!